Війна подарувала мені Україну: Мережу вразила сповідь українського снайпера

субота, 27 лютий 2016, 21:11
Будинки та долі не руйнувались би зараз, якби українці усюди на території країни не забували свою мову та традиції.

Український військовий. Фото: intvua.com.

“Я вважав себе космополітом до війни. Думав, що не можна обмежувати себе мовами чи націями, національностями. Ще… Я завжди мав бунтівний характер. Я вчився в Києві у Національному Університеті “Києво-Могилянська Академія” сім років. Тут дуже вже всі тисли на українську мову. А я люблю не так, як усі. І не люблю, коли тиснуть. Через це і писав вірші російською. Говорив частіше російською, ніж українською. Це було давно. Мільйон років тому. До війни", - написав снайпер Микола Воронін на своїй сторінці у соцмережі, передають Патріоти України.

Війна повністю все змінила. Я зрозумів, що до неї я жив без Батьківщини. Війна подарувала мені Україну. Я почав цінувати її такою, як вона є: її культуру, символи, прапор, тризуб. Та все ж, за звичкою, говорив російською. На важливість мови рідної звернула мою увагу координатор безкоштовних курсів української мови Катерина Мельник. Вже коли я йшов таким мирним містом поруч неї, ми вели собі розмову і тут я раптом збагнув, що у путла і російської педерації дійсно не було б жодного шансу зробити те, що вони зробили в Криму і на сході України, якби там високо цінували Україну, нашу мову і культуру. Жодного шансу. Розумієте?

Ніхто б не загинув із тих, хто пішов у небесну бригаду. Не гинули б діти, не руйнувались би будівлі і долі…
Стояв би і працював би Донецький Аеропорт. Русня не пройшла б і метра нашої землі. Ніде. Якби нас захищала наша мова і культура. Гебня це розуміла. Ось чому нещадно катувала свого часу наших Героїв за мову. Їх нащадки забули про їхні муки… І далі вважають, що обмежуватись у мовах не варто. Можна говорити російською і любити Україну. Боже, та це те саме, що бути відданим одному Коханому Справжньому Чоловікові і займатися проституцією у вихідні. Для розширення горизонту.

Схаменіться шановні. Як часто ми починаємо цінувати те, що втратили? І часто починаємо це робити дуже пізно. Постфактум. Та краще пізно, ніж ніколи. То ж починаємо говорити українською шановні, бо ми того варті. Того варті наші небесні побратими.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

«Будь гідним цього». Чи здатні ми виправдати жертву наших захисників?

субота, 31 жовтень 2026, 15:18

Наприкінці фільму «Врятувати рядового Раяна» смертельно поранений капітан Джон Міллер промовляє до врятованого солдата два короткі слова: Earn this. Українською їх можна передати як «Будь гідним цього». За життя рядового Раяна заплатили життями інші. М...

Кравченка знайшли! Його "врятували" бандити і ГУР?! "Спецоперація" Банкової - ЗМІ

субота, 31 жовтень 2026, 14:12

Журналіст "Української правди" Михайло Ткач відшукав у Відні ексгенпрокурора Руслана Кравченка, якому, за даними розслідувачів, допомагали сховатися розшукуваний бізнесмен та українські спецслужбовці. . Як пише УП, поселити Кравченка у австрійській сто...