"Він просто хотів жити у країні, у якій громадяни схиляють голову перед тими, хто віддав заради них своє життя", - блогер про загиблого 19-річного бійця

Це трапилось на початку літа 2016 року. Однак не втратило суспільного значення і дотепер, вважають Патріоти України. Свідчення тому – нова хвиля поширення мережами емоційного тексту активістки Наталі Беренди про незручні обставини, про які волали мовчати більшість ЗМІ. 4 червня Вінниця прощалась з 19-річним Героєм Євгеном Костюком. Хлопець отримав смертельне поранення поблизу ДАП. На Схід пішов добровольцем ще у 2014-му. Провести в останню путь юного бійця прийшли рідні, волонтери, побратими і просто небайдужі городяни…

Дві паралельні реальності… Країна і нація, котрі віддають життя кращих своїх дітей щоб не піти у небуття. І байдуже до всього крім себе «свято життя», котре не хоче не те що допомагати, а навіть помічати і віддавати шану тим, завдяки кому так весело живеться у глибокому тилу…

Вчора (5 червня) намагалась напитись. Вперше за довгий час так щоб в хлам, щоб нічого не відчувати і не думати. Але алкоголь застрягав десь на рівні шлунку і Я спізнилась і не встигла підійти і попрощатись з цим ще зовсім юним Героєм. Я сьогодні була без машини. Вийшла в центрі купити квіти, а там – музика на всю вулицю від торгово-економічного університету. У них, виявляється, зустріч випускників.

Пекучий біль образи на бл…дську місцеву владу, яка не перенесла свято, розривав на частини. Поклала квіти у труну, і знайшовши друзів, стала в колону. Женю вирішили нести через центр і коли вийшли на центральну вулицю, поліція перекрила дорогу.Б*…дь, с*ки, перекрили дорогу похоронній процесії, бо центром мали проїжджати учасники велогонки.Ми перечікували поки містом проїде та бл…дська велогоночна колона, і бійці -добровольці, тримаючи труну дивились як повз них проїзджає якесь дурнувате велогоночне грандпрі за сприяння губернатора та вінницького мера.І тоді мені зірвало дах.

Просто в дрантя. Так що закрутилась голова і спазмами стиснуло горло: не вдихнути, ні видихнути. Похоронна процесія з загиблим на війні 19-річним героєм перечікувала поки повз них проїде велосипедна колона з паралельного світу. Світу, у якому немає місця загиблим на необ’явленій війні 19-річним хлопчикам.Через два квартали біля облради в рядок стояли депутати, як на параді першого травня. Ніхто не став на коліна, ніхто навіть не подумав схилити голову перед Героєм.

Тільки голова облради хрестився як на сповіді.Ми пройшли повз і стали на коліна. Пробач нас, хлопчику, ти був найкращим з найкращих. Пробач, Женю, ми тебе не вберегли. І коли хтось каже, шо він загинув, щоб ми могли святкувати якийсь день веліка, мені хочеться дати в морду. Бо 19-річний хлопчина йшов на війну не для того, щоб загинути. Він, як усі, нереально хотів жити, просто він хотів жити у країні, у якій не тільки не буде війни, а й у країні, у якій громадяни пам’ятатимуть своїх Героїв і схиляють голову перед тими, хто віддав заради них найдорожче – своє життя.

Пробач нас, хлопчику, нерозумних… Земля тобі пухом".

P.S. 4 червня 2016 року відбулась міжнародна професійна командна велогонка «Гран-прі Вінниця». Серед організаторів - спортуправління ОДА і спорткомітет Вінницької міської ради. В мерії безумовно знали про похорон юного героя. Адже організатори мали подати відповідну заявку до мійськадміністрації. До того ж, на щастя, не кожен день відбуваються такі траурні заходи. Знали… І нічого не зробили, щоб проводи відбулись на відповідному рівні. За участь дорогоцінних «тушок» «слуг народу», керманичів міста і області, на похованні і говорити годі. Душа у них не болить… … Київ гідно попрощався з юним Воїном, рідна Вінниця – ні! Через байдужість чиновників до своєї держави ї її героїв