За гіркою копійкою до чужої держави. Закарпатець розповів про досвід роботи в Польщі

Заробітки для наших краян справа не нова. У деяких селах області на сезонні роботи їдуть навіть родинами.

Але ж у містах більш-менш знайти роботу ще можна. То що ж підштовхує закарпатців покидати родини і їхати за гіркою копійкою до чужої держави. Про це ми розповів хустянин, який добре знає, як то працювати далеко від рідної домівки.

Поляки платять нашим приблизно 20 тисяч гривень на місяць

Володимир Подолей працює в одному з банків міста, має вищу економічну освіту, але поїхати на чужину за гіркою копійкою змучив випадок. Серйозно занедужав син. Потрібні були гроші на лікування. Тож аби ні від кого не позичати, не брати кредитів, подався у Польщу.

-Багато хто їде за кордон, бо не має вдома роботи. Когось не влаштовує зарплатня. У мене ж усе склалося інакше. Але влітку я був змушений взяти на три місяці відпустку за свій рахунок і поїхати на сезонні роботи, – розповідає 36-річний чоловік. – Перше, що вразило мене, це те, що коли робітники працюють, ніякі бригадирі над душею не стоять, процес не контролюють. Є довіра… а це – важливо.

Пан Володимир запевняє, що в країнах Європи також нікому манна небесна в рот не паде. Та й самі поляки зараз живуть не надто багато.

-Згідно з польським законодавством, робітник повинен працювати вісім годин. Вихідними днями є субота і неділя, – ділиться думками хустянин. – Однак ми разом з іншими закарпатцями за згодою керівництва працювали і понаднормово, навіть у суботу, а часом і в неділю. Ми зводили будинок. Платили нам по 10-15 злотих за годину. А це виходило приблизно 20 тис. грн на місяць. Вдома я стільки не заробляю. До слова електрики мають по 3500 злотих (24000 грн), а їхні помічники – по 3000 злотих (20000 грн). Це – ще вигідніше. Крім того, за житло ми сплачували по 300 злотих на місяць, тобто 2000 грн. У квартирі проживало нас четверо осіб. Декого, між іншим, роботодавці помешканням забезпечують. На їжу ми витрачали приблизно 10-12 злотих щодня. Але чистий прибуток все одно виходив хорошим.

Звісно, кожна робота оплачується по-своєму. Дехто у Польщі отримує і більше, а хтось і менше, залежно від сфери діяльності. Та найчастіше наші краяни там працевлаштовуються саме будівельниками, плиточниками, штукатурами, мулярами, охоронцями, різноробочими, пакувальниками, касирами, прибиральницями, доглядальницями за дітьми та літніми людьми, майстрами з легкого ремонту, на сільськогосподарських об’єкта, продавцями та вантажниками у супермаркетах, санітарами тощо.

Аби працювати – потрібно пройти тест

Багатьох наших земляків перед тим, як брати на роботу, поляки тестують… перевіряють професійні дані та чесність. Пан Володимир каже, що свій іспит він витримав гідно. Але серед закарпатців були й такі, кого роботодавець не взяв.

-Був із нами один хлопець із Тячівського району. Фізично слабкий, нічого робити не вмів… вдома працював бібліотекарем. Так його на будівництво не взяли. Щоправда, потім він знайшов собі іншу роботу – пакувальником на заводі. Хоча й за меншу зарплатню, але й функції виконував легші. Між іншим, дехто з поляків тестує українців навіть через Інтернет, – каже Володимир Подолей.

Слід зазначити, що чимало наших співвітчизників їдуть у Польщу, аби зробити собі стартовий майданчик для еміграції в Канаду, а от самі місцеві нерідко їдуть працювати у Німеччину й Голландію.

-Один мій знайомий, до речі, також із Хуста три роки працював у Польщі і вже п’ять років мешкає в Канаді. Так легше оформити документи на виїзд, менше бюрократичних перепон, – стверджує чоловік. – Бо ж якщо поляки платять по 15 злотих за годину, то у Канаді вони мають 15 доларів за ту ж роботу. Мене фізична праця приваблює не надто, тому я повернувся. Вдома мене влаштовує все. Зараз, слава Богу, всі вдома здорові і ні в чому не мають потребу. Однак… звісно ж, хотілося б, більш гідної оплати праці.

Утім про польський досвід пан Володимир не шкодує. Навпаки – радіє, що мав змогу більше дізнатися про життя західних сусідів і спробувати себе у іншій професії.