Газовий транзит та його "підводне каміння": Про що домовилися Україна, ЄС та Росія в Берліні

"17 липня у Берліні пройшли тристоронні консультації між Україною, ЄС та РФ щодо поставок російського газу після 2020 року. Ці консультації завершили сезон у міжнародних енергетичних відносинах і заклали дуже гарну основу для сезону наступного. Від вересня (та напевно і під час літнього затишшя теж) нас чекає інтенсивна робота над завершенням інтеграції ринку України до енергетичного ринку ЄС, робота над завершенням реформи ринку газу, робота над усуненням негативних для України чинників, передусім можливої побудови "Північного потоку – 2", - пише експерт Тарас Качка у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"На всі ці елементи газової політики впливає головне питання – на яких умовах транспортуватиметься російський газ після завершення дії чинного контракту. Це обов’язкова частина пазлу, оскільки транспортування російського газу – важлива частина українського ринку, а для ЄС – український маршрут транспортування лишається важливим (навіть для держав, які активно підтримують "Північний потік-2")

Ставлення Росії до України, до проєвропейських реформ та і до самого права ЄС відоме (зрештою РФ навіть подала позов проти ЄС щодо невідповідності третього енергопакету вимогам СОТ).

Через це Київ вкрай обережно поставився до запрошення ЄК до участі у тристоронніх консультаціях. З одного боку, тристоронні консультації це спосіб почати роботу над питаннями, які нам все одно треба врегулювати. Бо ми і далі плануємо бути основним транспортером російського газу до ЄС. З іншого ж боку, потрібно було уникнути розмови на рівні: "вам такий обсяг газу, нам такий і все".

Відтак було проведено цілу низку підготовчих зустрічей з ЄК щодо вироблення підходу на переговорах і ця підготовка далася взнаки. Європейська Комісія повністю поділяє наш підхід, що домовленості з Росією не повинні перешкоджати ні внутрішнім реформам, ні інтеграції України до енергетичного ринку ЄС. Навпаки - тристоронні консультації мають посприяти вирішенню проблемних питань у реформі ринку газу.

З такою позицією українська делегація вирушила в Берлін. Позицію Російської Федерації напередодні консультацій озвучив Путін під час прес-конференції в Гельсінкі. Він зазначив, що продовження транзиту є можливим у випадку врегулювання питання зі Стокгольмським арбітражем. Така позиція була озвучена і розширена під час консультацій у Берліні.

Пазл досить добре склався.

З конструктивного. РФ декларує свій інтерес до продовження транспортування газу до ЄС через Україну. Говорить про те, що обсяги постачань до ЄС будуть рости, а відтак інтерес до використання української ГТС істотний.

Пропозиція української сторони, повністю підтримана Європейською Комісією, про потребу використовувати європейське право як правову рамку для переговорів була сприйнята спокійно з боку РФ. Можна навіть сказати зі свідомим сприйняттям реальності. Що є головним досягненням на сьогодні.

З не дуже конструктивного – активне наполягання на тому, що для досягнення домовленостей на майбутнє потрібно врегулювати питання минулого. Мова йде про спори в Стокгольмському арбітражі, рішення за якими очевидно не влаштовують "Газпром". Тож РФ вимагає знайти якесь рішення цієї проблеми.

Це дивно – рішення арбітрів є врегулюванням проблеми, а не самою проблемою. Тому для України тут немає місця для маневру.

Європейська Комісія поділяє цю точку зору. Втім, нам все одно доведеться повертатися до цього питання у подальших розмовах. Тож як виглядатиме робота далі. У вересні три сторони мають почати розмову з трьох питань:

1) визначення умов контракту, на основі права ЄС. Тут очікується, що розмова буде достатньо конструктивною, судячи з реакції делегації РФ як на тристоронніх консультаціях, так і у заявах для преси;

2) робота експертів над прогнозуванням попиту на російський газ в ЄС, що дасть можливість цивілізовано підійти до розмови про обсяги транспортування через українську ГТС. Тут звичайно існують ризики того, що сторони закладатимуть різні сценарії розвитку ринку послуг транспортування газу. Одні будуть виходити з припущення, що "Північний Потік–2" є вирішеним питанням, інші, що цей проект ніколи не реалізується.

3) розмова про врегулювання питань, пов’язаних зі спорами у Стокгольмському арбітражі. Ця тема є політичною, бо її озвучив Путін. Можливість прогресу у цьому напрямі – мінімальна, бо рішення ухвалені і "Газпром" має сплатити визначену арбітрами суму. Найгірше, якщо це питання стане причиною для затягування часу з боку РФ для того, щоб посилювати напруження і підштовхувати до якогось політичного рішення у малоприйнятному для України форматі.

Як підсумок – ми поки впевнено просуваємо проект інтеграції України до енергетичного ринку ЄС.

Варто зауважити, що навіть в найгіршому для України і ЄС сценарії, коли жодних довгострокових домовленостей з РФ не буде, інтеграція України до енергетичного ринку ЄС допоможе Україні і далі бути надійним постачальником російського газу.

Україна і Європейська Комісія говорять з РФ однією мовою щодо використання права ЄС, щодо інтеграції України до енергетичного ринку ЄС, що дуже добре як для наших двосторонніх відносин, так і для переговорів з РФ.

Тим не менш нас чекає дуже важка робота над усуненням політичних ризиків. Мова йде і про подальшу агітацію за поширення дії права ЄС на "Північний потік-2", і пришвидшення розгляду питання про остаточну інтеграцію України до ринку ЄС і про чутливі переговори з РФ, які, попри весь конструктив берлінських консультацій, будуть очікувано важкими".