Криза позаду: The Financial Times про реформи в Україні і останні успіхи Києва

На перший погляд, мало що змінилося відтоді, як підтримувані Росією сепаратисти три роки тому захопили східні райони України. Періодично там спалахують бойові дії, але лінія фронту залишається без змін, а спроби знайти дипломатичне вирішення зайшли в глухий кут. Про це пише британський журналіст Девід Кларк в колонці для The Financial Times, передають Патріоти України з посиланням на Новое время.

Але це далеко не вся історія. Хоча в заголовки ЗМІ найчастіше потрапляють військові аспекти цього конфлікту, справжня битва за майбутнє України відбувається в іншому місці і залежить від того, чи зможе країна відновити стабільність і благополуччя навіть в умовах грубого порушення її територіальної цілісності.

Російське вторгнення замислювалося як форма економічної війни. Мета полягала не в захопленні територій, а в ослабленні України і перетворенні її на якусь подобу неспроможної держави.

На початковому етапі все складалося досить успішно для Росії. Перебуваючи в стані війни зі своїм найбільшим торговим партнером і втративши багато найбільш продуктивних промислових підприємств на сході, Україна опинилася на межі економічного краху.

Гривня подешевшала приблизно на 70% по відношенню до долара, інфляція виросла до 60%, а сукупний фіскальний дефіцит (включаючи бюджет країни і державної енергетичної компанії Нафтогаз) склав більше 10% ВВП. У 2014 році спад в економіці становив 6,6%, а в 2016 році - 9,8%. Криза виявилася серйознішою тієї, що пережила Греція.

Однак через три роки ситуація сильно змінилася. Відновлена макроекономічна стабільність, а Україна, судячи з усього, встала на шлях економічного підйому. Стабілізація обмінного курсу допомогла взяти під контроль інфляцію (минулого року вона знизилася до 12,4%, а наступного очікується на рівні 6%). Вперше з 2012 року спостерігається зростання виробництва: в 2016-му він становив 2%, в 2017-му може збільшитися до 2,8%, а в 2018-му його прогнозують на рівні 3%. Відновлення зростання і зниження інфляції дозволили почати підвищення рівня життя народу. У 2016 році реальна заробітна плата збільшилася на 11,6%.

Український уряд також намітив шлях до довгострокової фінансової стабільності за рахунок скорочення витрат і податкової реформи. Дефіцит бюджету, що склав в минулому році 2,2%, був набагато нижче стелі в 3,7%, встановленої МВФ.

Хоча в цьому році дефіцит бюджету повинен вирости до 3,1%, це збільшення викликано головним чином скороченням податків із соціального страхування, необхідного для зниження витрат на оплату праці і стимулювання економіки.

Поліпшення та спрощення податкового кодексу поряд із зростанням економічної активності привели до збільшення державних доходів від прибуткового податку і ПДВ. "Нафтогаз" перестав бути збитковим підприємством.

Наступний великий виклик - реформа далекої від досконалості пенсійної системи, на яку припадає більше чверті державних витрат і яку Світовий банк назвав "головною фінансовою уразливістю". План, складений міністром фінансів Олександром Данилюком, в даний час знаходиться на розгляді Верховної Ради. Він передбачає упорядкування витрат і доходів за рахунок посилення правил з надання пільг, розширення дохідної бази і підвищення пенсійного віку.

Оскільки дефіцит пенсій сьогодні перевищує 6% ВВП, терміново потрібні зміни, здатні реалізувати мету уряду по зниженню загального дефіциту бюджету до 2% до 2020 року.

Цей прогрес був би неможливий без міжнародної фінансової підтримки. Йдеться в першу чергу про кредит МВФ в розмірі $17,5 млрд. Той факт, що Україна змогла отримати чотири транші цього кредиту на загальну суму $8,38 млрд, вже само по собі є важливим досягненням. Через попередні провали в здійсненні реформ, жоден український уряд не отримував більше одного траншу від МВФ.

Великою перевіркою ефективності цих змін стане настрій інвесторів і успіх в залученні іноземних капіталів, яких так гостро потребує Україна. Потоки прямих іноземних інвестицій, що повністю зупинилися з початком війни, потроху відновлюються, хоча інвестори поки що поводяться невпевнено.

Угода про вільну торгівлю з ЄС та близькість до європейського ринку дають Україні можливість стати невід'ємною частиною континентальної системи поставок, створюючи нові центри виробництва замість втрачених східних потужностей. Для досягнення цих цілей, Україна повинна продовжувати спроби реформування і розширювати існуючі реформи.

Після реформування пенсійної системи, таким пріоритетом для уряду повинна стати земельна реформа. Держава сподівається, що лібералізація збільшить потік інвестицій і додасть додаткову динаміку сільськогосподарській галузі. Цього тижня уряд відклав подачу законопроекту про реформу в парламент, де політики з популістської опозиції намагаються перешкодити необхідним змінам, які необхідні для отримання Україною чергового траншу МВФ. Момент істини в цьому питанні настане восени.

Як і завжди, необхідні подальші кроки з викорінення корупції, що заважає прогресу України набагато сильніше, ніж будь-які плани Кремля.

Стає все більш очевидно, що стратегія російського президента Володимира Путіна з ослаблення України і збільшення цінності підтримки Києва для Заходу зазнала краху, оскільки країна домагається все нових успіхів на шляху до економічної самодостатності.

А ось самопроголошені республіки на сході України стають все більш непомірним і неприємним тягарем для Москви.

Саме така динаміка, а не баланс військової сили дає Україні надію на відновлення своєї територіальної цілісності. Реформи були і залишаються найпотужнішою зброєю країни.