"Видать, не я один молил Бога": Екс-полонений з Луганщини дізнався про смерть свого мучителя (фото)

Смерть терориста Сергія Литвина, так званого "міністра сільського господарства і продовольства "ЛНР", який особисто катував українських полонених в 2014 році, викликала потоки скорботи в пабліках сепаратистів і радість - у Олександра Кононова, волонтера, який разом з дружиною Вікторією переніс всі жахи полону в "ЛНР" і дивом залишився живий; а катував його той самий Сергій Литвин. Про смерть Литвина від серцевої недостатності і своїх почуття з цього приводу Олександр Кононов написав на своїй сторінці в Facebook, передають Патріоти України.

"Представляю Сергея Литвина, позывной "ТТ", расстреливавшего меня и душившего Вику полиэтиленовым пакетом. Когда я был в плену, и долгое время после освобождения, желание встретить его и оборвать яйца было очень сильным и реалистическим, но потом притупилось и забылось, ушло в небытие. Но, видать, не я один молил Бога и искренне желал справедливости. Удовлетворен и самой смертью - никому не пришлось брать грех на душу, судьба остановила бесполезное сердце. Земля бетоном, лугандон ТТ!" - написав Кононов.

В інтерв'ю "Обозревателю" Олександр Кононов, переселенець з Сєвєродонецька, інвалід без руки і ноги, розповідав про те, як їздив з дружиною на передову допомагати українській армії: "Айдару", 128-й и 30-й бригадам. Возили бойцам продукты, одежду и лекарства, отдали собственные холодильник и телевизор, даже продали свои обручальные кольца, чтобы купить бойцам бронежилеты. Случайно нарвались на вражеский блокпост.

Отпираться не было смысла — у нас в "Газели" было полно украинской символики, да и машина была хорошо известна противнику. "Сепары" вызвали старшего — Сергея Литвина, будущего "заместителя председателя Совета министров "ЛНР". Он приставил мне пистолет ко лбу и выстрелил. Вхолостую. Потом зарядил его и снова выстрелив в последнюю секунду чуть-чуть отведя ствол. Пуля прошла по касательной, у меня по сей день есть шрам. Потом моей жене надели на голову мусорный пакет и стали душить. Тем временем били меня, поднимали голову, чтобы заставить смотреть на то, как ее пытают. Потом Литвин приказал принести ему для этих целей не черный, а прозрачный пакет. "Люблю смотреть, как у жертв закатываются глаза", - розповів він.

Кононовим пощастило - їх обміняли на полонених сепаратистів. Після звільнення Олександр переїхав на Житомирщину і заснував ферму, де вирощує кіз і робить козячий сир на продаж. Під постом Олександра Кононова з повідомленням про смерть його мучителя коментатори зазначили, що справедливість є:

А сам Кононов в коментарі додав, що радий тому, що "не пришлось марать руки об эту нечисть":