Хіти тижня. Перспективи повзучого наступу на Донбасі: Що дасть ЗСУ звільнення Доломітного

"Питання так званого “повзучого наступу” протягом останніх двох років стабільно набирає актуальності, однак якщо говорити про населені пункти, то окрім Луганського минулого року, а також Травневого і Гладосового минулого тижня – нічого іншого досі звільнено не було", - пише Руслан Рудомський у статті для depo.ua, передають Патріоти України, та продовжує:

"Хоча, і ми про це писали, є досить непогані передумови для звільнення цілого ряду населених пунктів, серед яких навіть такі крупні міста, як Докучаєвськ, Горлівка, цілий каскад міст на Бахмутській трасі, і навіть окремі райони Донецька. І хоч більшість з цих міст за Мінськими угодами мають бути під контролем Києва, поки що реальних спроб повернути їх Збройні сили України не здійснювали.

Однак, зухвалі дії ЗСУ на Світлодарській дузі і на північній окраїні Горлівки неабияк налякали бойовиків у самому місті. Вони й раніше там досить помітно метушились, побоюючись наступу ЗСУ і облаштовуючи блок-пости й укріплення в межах міста, а зараз і взагалі Горлівкою пішла потужна хвиля чуток як про те, що місто готуються здавати українській армії, так і про те, що ЗСУ збираються брати його штурмом.

Власне, в останній версії певна логіка є, адже самі по собі нещодавно звільнені села Травневе і Гладосове, а також інші села даного району, які можуть бути звільнені найближчим часом, не матимуть особливого сенсу без подальшого просування вперед, на Горлівку. Адже встановити свій контроль над ними ЗСУ могли ще минулого року, але не робили цього не в останню чергу через те, що без контролю Горлівки їх дуже незручно утримувати і обороняти.

Для прикладу: 30 листопада бойовики “ДНР”, які знаходяться в районі населеного пункту Гольмівський (передмістя Горлівки) навмисно відключили нещодавно звільнений населений пункт Травневе від електропостачання, внаслідок чого без світла залишились понад 200 мешканців села. І таких “прикростей” ще буде дуже багато, якщо ЗСУ зупиняться на досягнутому.

До речі, влітку 2014-го року сили АТО вже здійснювали спробу звільнення Горлівки, і, що характерно, заходили саме з півночі – зі сторони Травневого. Тоді українським військам навіть вдалося дійти до середини міста, але терористи пригрозили підірвати хімічний комбінат “Стирол” і наші бійці отримали команду залишити зайняті позиції.

Але варто розуміти, що “Стирол”-2014 і “Стирол”-2017 – це зовсім різні заводи. З того часу було повністю зупинено випуск аміаку і його похідних: карбаміду, селітри і КАС, а також повністю звільнене аміакосховище. Таким чином, все великотоннажне виробництво, що включає в себе синтез і переробку аміаку, було зупинене і станом на сьогодні на підприємстві немає запасів аміаку та інших вибухонебезпечних речовин.

Ну а після того, як навесні 2017-го підприємство було “націоналізоване” “владою” “ДНР”, воно майже остаточно померло. Для порівняння: до початку “русской вєсни” на “Стиролі” працювало 14 000 (чотирнадцять тисяч) працівників, а на початку серпня 2017-го року Захарченко вихвалявся тим, що їм вдається на цьому ж заводі забезпечувати роботою 500 (п’ятсот) чоловік.

Таким чином, станом на сьогодні абсолютно нічого не заважає Збройним силам України розпочати силовий сценарій звільнення міста від терористів. Нічого, окрім фактору “північного вітру” і “Мінських угод”. Власне, ці два фактори – це єдине, що стримує ЗСУ від наступу по всій лінії фронту, але, як показують події останніх тижнів: можуть бути й винятки.

В цьому контексті дуже важливе значення матиме село Доломітне – останнє з офіційно “нічийних” сіл у даному районі, яке після останніх звитяг української армії опинилося затиснутим між позиціями ЗСУ у Травневому і Новолуганському. Зрозуміло, що за таких обставин довго його бойовики утримувати не зможуть і за першої ж нагоди бійці тієї ж 54-ї ОМБр, чи 24-го батальйону “Айдар” почнуть окопуватись на південних околицях села.

Особливість цього села в тому, що воно розміщене на підвищенні і, по суті, є панівною висотою у північному передмісті Горлівки. Його висота складає 243 метра над рівнем моря, тоді як сусідні населені пункти знаходяться помітно нижче: Травневе – 189 метрів, Новолуганське – 205 метрів, Гольмівський – 203 метри. Що стосується самої Горлівки, то перепади висот в межах міста становлять 215 – 316 метрів над рівнем моря.

Крім цього, на південь від Доломітного знаходиться стратегічна висота 281,9 метрів над рівнем моря, не кажучи вже про те, що саме з Доломітного починається дорога, яка в обхід Гольмівського веде до центру Горлівки – фактично в тил бойовикам. І втративши цей плацдарм, бойовики змушені будуть розтягувати власну лінію оборони міста й без того не надто чисельними силами.

Разом з тим, визволення Доломітного і встановлення над ним контролю ЗСУ матиме велике значення не лише в контексті можливого подальшого наступу на Горлівку, але й для вогневого контролю Гольмівського, контролюючи який, терористи можуть впливати на енергозабезпечення навколишніх сіл, зокрема, вже згаданого Травневого.

Коротше кажучи: з якого боку не підійди, а звільнення від окупантів Доломітного вбачається найбільш очевидним наступним кроком Збройних сил України у російсько-українській війні. І саме звідти варто очікувати новин на тему “повзучого наступу” найближчим часом".