Хіти тижня. Підкилимна гра Ягланда, або Як Кремль програв битву за Страсбург

У вівторок Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила рішення, яке наперед назвали історичним. Вона мала або "пробачити" Росії її порушення, щоби повернути до Страсбурга росіян вже в січні наступного року – або ж проігнорувати шантаж та відмовити Москві, залишивши її під санкційним тиском. Навіть розуміючи, що це точно матиме наслідки для Ради Європи. Про це пише Сергій Сидоренко, передають Патріоти України, продовжуючи:

Точніше, ці два варіанти були можливі ще в кінці минулого тижня, і тоді ніхто не брався сказати, який з них буде обраний. Та вибір зроблений. Видання опублікувало цей текст незадовго до початку голосування, бо вже тоді було відомо: цього вечора українці у Страсбурзі святкуватимуть перемогу.

Для "прощення" Росії не вистачило голосів. Навіть попри те, що документ не "вбили", а направили на доопрацювання, Росія все одно залишається під санкційним тиском щонайменше на наступний рік.

Понад те, в ПАРЄ вперше відкрито заговорили, що потрібно замислитися над виключенням РФ з Ради Європи. Досі ця тема вважалася забороненою, але, схоже, чаша терпіння у європейців переповнена.

Як не дивно, але українські депутати мають окремо подякувати за перемогу своєму давньому опоненту, Турбйорну Ягланду. В останні тижні генсек Ради Європи вів настільки некоректну підкилимну гру, намагаючись домогтися "прощення" Росії, що налаштував проти себе велику кількість депутатів.

Додала бензину в багаття Росія, яка посилила шантаж, вимагаючи від ПАРЄ ще більших поступок.

Апетит приходить під час шантажу

"Ми не блефуємо", – спокійно сказав, дивлячись у зал, сивий чоловік.

Його ім’я було незнайоме навіть багатьом присутнім, але все пояснювала табличка на столі із написом Fédération de Russie. Цей чоловік – Іван Солтановський, представник Росії у Раді Європи. Він виступав у понеділок на закритому для преси засіданні Спільного комітету – надзвичайного керівного органу, що об’єднує ключових осіб ПАРЄ та Комітет міністрів.

Дипломат попередив усіх присутніх: повернути росіян до Страсбурга буде нелегко. Навіть якщо ПАРЄ змінить власний регламент та ускладнить процедуру накладання санкцій – цього все одно не буде достатньо. Це "перший крок", але Москва вимагає більшого. Не має лишитися навіть найменшого шансу, що Росія колись опиниться під санкціями у ПАРЄ. Взагалі. Незважаючи на будь-які її дії.

Як кажуть учасники засідання, фраза "вихід Росії з Ради Європи" від нього так і не пролунала, але між рядків читалася дуже чітко. "Майбутнє Ради Європи під питанням, і це не блеф", – сказав він. Цікаво, що менше місяця тому Солтановський публічно виключав навіть думки про такий сценарій – але дипломатам з Росії не звикати відмовлятися від своїх слів.

Цей шантаж подіяв. Для європейських дипломатів вихід Росії з Ради Європи – це неприпустимо. Це червона лінія, це те, чого треба уникнути за будь-яку ціну.

Не дивно, що на засіданні у понеділок переважна більшість послів підтримали росіянина. Санкції треба скасувати; у депутатів асамблеї взагалі не має бути важелів для санкційного механізму; всі обмеження мають затверджуватися послами 47 країн-членів; Росія має бути у процесі – таким є стислий виклад промов. От тільки з цим не були згодні присутні на зустрічі депутати.

"Ми вам що, лохи?"

Якби у МЗС Росії давали окремі премії за створені кризи (а часом складається враження, що так і є!), то відповідальні за Раду Європи останнім часом мали би шанс непогано збагатитися.

Російське питання створило новий конфлікт, який дуже чітко відчувається у кулуарах Палацу Європи – хоч він і не займає чільні місця у новинах зі Страсбурга. Це – конфлікт між депутатами і генеральним секретарем Ради Європи.

Турбйорн Ягланд, намагаючись змінити розклад сил у ПАРЄ, провів інформаційну спецоперацію. Ще влітку він замовив юридичному раднику РЄ, німцю Йоргу Полякевичу, написати висновок щодо санкцiйного механiзму.

Достеменно невідомо, коли саме доповідь була готова, але депутати її отримали всього за тиждень до сесії (дехто – ще пізніше), а публічним цей документ не зробили і досі. Поза тим, його висновки виявилися вкрай категоричними: ПАРЄ взагалі не має права накладати санкції на будь-яку національну делегацію. В тому числі, звісно ж, і на Росію.

На думку Полякевича, асамблея, караючи росіян, системно зловживала своїми статутними правами; ця практика має бути зупинена, тобто ПАРЄ повинна відмовитися від власних повноважень. Сказати, що ці висновки здійняли бурю в ПАРЄ – не сказати нічого. Навіть ті, кого вважають "друзями Росії", не стримували емоцій.

Кіпріотка Стелла Кіріакідес, що минулого року (після відставки скандального Аграмунта) нетривалий час була очільницею ПАРЄ і підтримувала ідею повернення росіян, "проїхалася" по генсеку на засіданні групи ЄНП. Мовляв, навіщо було півтора роки працювати над переглядом санкцій, якщо санкційний механізм був справді незаконним?

Ягланду дорікали і через те, що він замовив цей висновок "таємно", без залучення ПАРЄ, хоча йдеться саме про повноваження асамблеї; і через дивний "напівсекретний" статус документа; і взагалі – звинувачували у посяганні на чужі повноваження.

"Ми що, лохи? Він нас ставить перед фактом: ви там грайтеся в іграшки, а насправді ви у ПАРЄ ніхто і повноважень не маєте. Це нормальне ставлення?" – поділився своїм баченням ситуації один iз депутатів з числа друзів України.

А коли розпочався розгляд питання у пленарній залі, конфлікт став публічним. Ягланд не втримався перед навалою звинувачень від депутатів і взяв слово для відповіді, але знову зробив помилку: відкрито заявив, що ПАРЄ не мала права накладати санкції. Його слова викликали бурю емоцій у залі, передусім серед британців (а в Британії вміють проводити шумні та жорсткі дебати у парламенті).

Та головною несподіванкою став не цей публічний конфлікт, а те, що у ПАРЄ вперше прямо заговорили про можливість виключення Росії з Ради Європи.

"Таким не місце у наших рядах"

Найжорсткішими критиками росіян у ПАРЄ є дві партійні групи – ліберали та консерватори (у останніх "контрольний пакет" належить британцям, а їхнє ставлення до РФ є очевидним). Ці дебати не стали винятком. Нідерландець Март ван дер Вен, що виступав від імені лібералів, став першим, хто натякнув: погроза виходом Росії з Ради Європи може стати реальністю, але і це не має зупиняти ПАРЄ від продовження санкцій.

"А те, що Росія не йде на діалог, не робить кроків назустріч, не є гарним сигналом у цьому контексті", – додав він.

Його думку розвинув колега-ліберал з Франції Олів’є Бех. "Якщо ми проголосуємо проти (змін санкційної процедури), то підштовхнемо Росію до виходу з Ради Європи. А це буде катастрофою. Якщо ми проголосуємо за, то дамо Росії зрозуміти: те, що вона робить, можна простити. А це також катастрофа, бо гіршого за те, що зробила Росія в Україні, і уявити не можна", – поділився він роздумами та нагадав цитату Черчиля, що в разі вибору між безчестям і війною той, хто обрав ганьбу, отримає також і війну.

Ще відвертішими виявилися британці – представники і консерваторів, і лейбористів прямо говорили: Росія вже перетнула червону лінію. А отже, питання щодо її членства у Раді Європи стало цілком нагальним.

Представниця групи соціалістів від Британії Ангела Сміт почала з того, що Росія загралася у шантаж. "Мене не залякати, - заявила вона. - Такі держави (як РФ) не повинні залишатися в наших рядах!"

Прибічники виключення Росії знайшлися навіть в далекій Ісландії. Тамтешня депутатка, соціалістка Сунна Аверсдоттір закликала колег не ховатися від реальності.

"Може, вже час розійтися з Російською Федерацією? Це було би більш чесно. Було би правильним обговорити, чи може взагалі Росія бути членом цього клубу, і цей діалог варто провести на всіх рівнях у Раді Європи", – пояснила вона.

Провал всіх планів

Дебати пішли очевидно не в той бiк, на який розраховував Турбйорн Ягланд, але він не став вдруге втручатися в дебати (що не дивно, зважаючи, що перша спроба йому лише зашкодила).

Навіть якщо не брати до уваги найжорсткіші виступи, настрій зали був явно критичним до позиції генсека. А зважаючи на те, що для зміни санкційних правил потрібні голоси двох третин присутніх – завдання ставало абсолютно непідйомним. Тому в обідню перерву за кулісами почалася нове лобіювання – про те, щоби взагалі не починати голосування, відкласти його "до кращих часів". Мовляв, емоції уляжуться і депутати змінять думку.

Доповідачка Петра де Суттер, яка спершу не припускала такої можливості, зрештою піддалася на вмовляння.

І просто припинила подальше голосування, оголосивши, що доповідь треба повернути в комітет, мовляв, нині у залі не той емоційний стан, щоби ухвалювати настільки важливі рішення. Більшість депутатів підтримали її пропозицію.

Що це означає? Перш за все – що в січні 2019 року, на початку чергової сесії, Росія не зможе повернутися у ПАРЄ без санкцій. Швидше за все, росіяни знову не подадуть свої списки і не відновлять платежі в бюджет Ради Європи (а якщо подадуть – то санкції поновляться, більшість голосів за це напевно буде).

Отже, у боротьбі з РФ ми отримали проміжну перемогу. А за цей час почнеться дискусія про те, чи є взагалі місце для Росії у Раді Європи. Ще один рік російських неплатежів зробить це питання неуникним. До того ж - якщо чесно - така дискусія давно назріла.