Хіти тижня. "Теряем Беларусь": У Росії істерика через продаж Мінськом військових запчастин Україні

Автор статті скаржиться на те, що останнім часом президент Білорусі Олександр Лукашенко поводиться двояко по відношенню до Росії, передають Патріоти України.

"В значущих для РФ питаннях на міжнародній арені Лукашенко послідовно торпедує російську позицію. У 2008 році Білорусь не підтримувала Росію в питанні про визнання Абхазії і Південної Осетії, а вже в останні роки Лукашенко двояко повів себе в набагато більш важливого для нашої країни питанні - про Крим і Донбас. Причому мова йде не тільки про декларації, хоча заяви на кшталт "Без американців в Україні неможлива ніяка стабільність" - відверто недружні по відношенню до союзника", - пише він.

Автор також пригадав Білорусі продаж запчастин для військової техніки. "Білоруська сторона щосили продавала Києву запчастини для військового транспорту, авіаційне паливо, оптику, а білоруські добровольці, які воювали на стороні повстанських республік, переслідуються в кримінальному порядку. Словом, політика Олександра Григоровича виглядає вельми прагматичною - гроші не пахнуть, але говорити про союзницькі відносини з Росією досить складно", - резюмує Норін.

Російський експерт упевнений, що в подальшому відносини Білорусі і Росії погіршаться. "Однак поки політичні відносини Росії і Білорусь залишаються натягнутими, всередині білоруського суспільства йдуть свої процеси. І їх підсумок може виявитися дуже хворобливим для Росії", - робить висновок він.

Автор насторожений тим, що останнім часом в Білорусі все більше людей переходять на рідну мову і називає цей процес "повзучою "білорусизацією". "Одна з ключових тенденцій останніх років - це повзуча націоналістична "белорусізація". Цей процес йде дуже плавно, але проштовхується вельми наполегливо. Суть справи полягає в поступовому витісненні російської мови з громадського та політичного життя на користь білоруської і загальне дистанціювання від Росії, частково на користь місцевого націоналізму, на користь контактів із західними країнами", - пише він.

Також автор не забув згадати і про пропаганду, мабуть, наболіло. І, звичайно ж, порівнює Білорусь з Україною, яка посміла повстати проти Росії. "У сучасній національно орієнтованій пропаганді акценти розставляються цілком певним чином: місцева культура протиставляється російській, а з усіх історичних сюжетів відбираються саме ті, які можна натягнути на наратив про протистояння Білорусії і Росії ... Всі ці ігри куди менш нешкідливі, ніж може здатися: антиросійська повістка в зв'язці з етнографією проштовхується м'яко, але дуже наполегливо. Білоруський сегмент Інтернету на даний момент головним чином антиросійський. Проросійських інтернет-ЗМІ попросту практично не існує, і цей процес дуже нагадує те, що відбувалося на Україні на початку 10-х років: коли мова зайшла про протистояння лоб в лоб, на вулиці звали всі засоби масової інформації", - йдеться в статті.

Про роль Лукашенка Норін теж не забув і навіть вирішив, що зовсім скоро він може очолити "національну революцію". "Цікава двоїста позиція вищої влади. З одного боку, бігти попереду паровоза і розхитувати владу безпосередньо надміру активістам не дають. З іншого, Лукашенко, схоже, зневірившись зупинити процес "національної революції", зважився його очолити", - пише він.

Автор упевнений, що зовсім скоро білоруси, як і українці, будуть вважати Росію ворогом. "Світова практика показує, що активна меншість регулярно виявляється здатна нав'язати свою волю більшості. На рівні народів відносини між російськими та білорусами самі що ні на є теплі. Однак ще недавно те ж саме можна було сказати про українців - а зараз навряд чи знайдеться більш ворожа Росії держава, ніж Україна ", - йдеться в статті.

Норін звинувачує Росію в тому, що вона зробила ставку на "холодильник" і програла боротьбу за дружбу з білорусами. "У "битві холодильника і телевізора" ставку на "холодильник" зробила саме Росія, і вона була бита дурною і злісною, зате тотальною пропагандою. При цьому об'єктивно Росія має відмінні позиції для переконання білоруського громадської думки в користь максимально тісних і теплих відносин з Москвою, На відміну від багатьох інших країн, Росія може спиратися і на реальні спільні моменти історії, і на практичну користь. Однак Росія знову і знову наступає на одні і ті ж граблі: домовлятися про постачання енергоносіїв вона вміє, а ось розмовляти з суспільством, створювати і підтримувати дружні некомерційні організації, працювати з вулицею і інтернет-журналами - не вміє", - пише він.

Російський експерт шкодує тих білорусів, які так люблять Росію, але їх в цьому не підтримують. "Людей, які тепло ставляться до Росії і росіян, в Білорусі абсолютна більшість, але вони не згуртовані, не мають загальної програми і цілей. Найбільш стійкі і рішучі прихильники Росії в білоруському суспільстві зараз відчувають себе просто кинутими", - робить висновок автор.