Хіти тижня. За крок від миру: Хто і як зірвав кінець війни на Донбасі, - Гримчак

– Ми з Вами якось говорили про те, що до кінця 2018 року Росія може вивести війська з Донбасу. На Вашу думку, чому так не сталося?

– Були об’єктивні ознаки того, що це може відбутися. Наприклад, була інформація про те, що почали виводити особливо цінне обладнання, якого в Росії випускають не так багато. Або про те, що на вересень минулого року фінансування ОРДЛО повинне було повністю зупинитися. Чому цього не сталося? Достатньо увімкнути телевізор, щоб почути, скільки людей в нас за мир будь-якою ціною. З того, що можна сказати: умовно кажучи, побігли перемовники від наших кандидатів з криками про те, що ми прийдемо до влади і все вирішимо. І тому все це зупинилося, на жаль.

– Тобто це через внутрішніх гравців?

– Ну, дивіться, була комісія “Волкер-Сурков”. Вона досить активно почала розробляти план введення миротворців на Донбас. Обмінювалися баченнями, якісь пункти можна було погодити, але раптом у певний момент восени минулого року все припинилося.

– Навіщо, по-Вашому, Росія стягнула війська до кордону з Україною?

– В принципі, ці війська (понад 80 тисяч військовослужбовців, майже тисяча танків, півтисячі літаків і 300 бойових вертольотів, – НП) функціонально відрізняються від тих, які були там у 2014-му. Тоді там стояло приблизно стільки ж, але то було просто армійське угруповання, яке залишилося після навчань. Сьогодні дивізії, які стоять на кордоні, мають по два танкових полки замість одного. Це фактично характеризує ці частини як ударні. Але треба розуміти, що і Україна зовсім інша, не 2014-го року. Наші військові ефективно використовують протитанкові ракетні комплекси, і, скажу вам, командир може навіть отримати покарання, якщо не забезпечить своєчасну відповідь на обстріли своїх підлеглих. Хоча, з точки зору росіян, вони можуть спробувати наступати в разі якихось внутрішніх неприємностей (України, – НП). Гадаю, в наших умовах такий варіант не можна виключати.

– Окуповані території – це важіль впливу на Україну. Чи можливо, що його застосують у виборчому процесі?

– Не думаю. Частина людей, яка проживає на непідконтрольній території, може взяти участь у виборах, але на сьогодні лише 3-4% людей змінили місце для голосування. Це не ті цифри, які можуть серйозно вплинути на результат.

– Як гадаєте, чи є шанси у цьому році розглянути резолюцію щодо миротворців на Донбасі в Радбезі ООН?

– Скоріше, після парламентських виборів (осені 2019 року, – НП). Якщо наш курс не зміниться, то такий варіант я вважаю надзвичайно важливим. І все, що для цього треба, фактично вже виконано. Потрібна лише згода Російської Федерації, для якої сьогодні найголовніша ставка – це зміна влади в Україні.

Минулого року вже фактично вийшли на цей план. В роботі над ним брали участь колишній генсек НАТО, США, Велика Британія. Дуже активною була наша дипломатична позиція, ми заручилися підтримкою великої кількості країн, у нас була попередня згода на фінансування, бо такі місії – це досить дороге задоволення. В нас вже відбувалися перемовини про те, військові частини яких держав будуть брати в ній участь. Так що ми були фактично за півкроку до рішення.

– То процес зупинився восени?

– Взагалі стало зрозуміло трохи раніше, вже влітку. А восени вже було оформлено остаточно. Тепер потрібно чекати на завершення всіх виборчих кампаній. Якщо зовнішньополітичний і зовнішньоекономічний курс збережуться, миротворці знову стануть на порядок денний.