Куди піде Грузія? Країна обирає собі нового президента. Що відбувається

Минулої суботи Центральна виборча комісія Грузії повідомила, що припинила приймати заяви від охочих брати участь у президентських виборах 28 жовтня. Всього надійшло 46 заяв, які внесли 26 ініціативних груп і 20 партій, зазначають Патріоти України.

До 18 вересня кандидати повинні зібрати по 25 тисяч 923 підписів виборців, тобто 0,75% від їх загальної кількості. Але вже зараз відомо, що у виборах не братимуть участі представник правлячої партії "Грузинська мрія" і лідер партії "Демократичний рух – Єдина Грузія" Ніно Бурджанадзе, яка на останніх виборах в 2013 році набрала 165 933 голоси (10,18% від числа виборців, що взяли участь у голосуванні), посівши третє місце. "Грузинська мрія" виправдовує своє рішення тим, що треба поступитися незначним державним постом опозиції, але обіцяла підтримати незалежного кандидата, – пише Олег Панфілов.

Правом висуватися на другий термін також вирішив не скористатися чинний президент Гіоргі Маргвелашвілі.

Ніно Бурджанадзе днями зняла свою кандидатуру, назвавши майбутні вибори "фарсом". Можливо, вона незадоволена тим, що балотується екс-міністр закордонних справ Грузії і нинішній депутат парламенту Саломе Зурабішвілі, яка, хоч і не приховує ідеологічної близькості до "Грузинської мрії", називає себе незалежним кандидатом і вже кілька разів натякала на те, що саме її підтримає партія влади. "Грузинська мрія" вже публічно заявила, що виділить гроші на передвиборчу кампанію, але до останнього часу не було відомо, хто отримає "джек-пот", оскільки Зурабішвілі зробила досить дивну заяву щодо російської політики, звинувативши Грузію в провокуванні війни 2008 року. Практично всі політики, зокрема й з правлячої партії, висловили незгоду із Зурабішвілі. У неділю "Грузинська мрія" все-таки вирішили підтримати Зурабішвілі.

Реєстрацію, яка закінчиться за місяць до виборів, 28 вересня, вже пройшли шестеро кандидатів: Міхаіл Гела Салуашвілі ("Союз відновлення справедливості – Глас нації: Господь - наша істина"), Звіад Багдавадзе ("Громадянська платформа – Нова Грузія"), Шалва Нателашвілі ("Лейбористська партія Грузії"), Давид Бакрадзе ("Європейська Грузія – рух за свободу"), Григол Вашадзе ("Єдиний національний рух") та Іраклій Горгодзе ("Рух за вільну Грузію"). Єдину на цих виборах коаліцію створила партія "Єдиний національний рух", так звана партія Саакашвілі – вона утворила альянс зі ще десятьма партіями, які висунули своїм кандидатом екс-міністра закордонних справ Григола Вашадзе. За результатами останнього внутрішнього соціологічного дослідження "Грузинської мрії", опублікованими кілька днів тому, лідирує Григол Вашадзе – за нього готові проголосувати 25,8% опитаних. Екс-голова парламенту і колишній прихильник Саакашвілі Давид Бакрадзе займає друге місце з 15%, а Саломе Зурабішвілі в цьому дослідженні дісталося третє місце – 12,8%.

Вибори президента Грузії відбудуться 28 жовтня. Вони будуть другими після зміни Конституції, згідно з якими багато повноважень президента передані прем'єр-міністру. А відразу після виборів 2018 року наберуть чинності поправки до Конституції про те, що президент, хоч і залишиться очільником країни і головнокомандувачем, але всі рішення йому доведеться узгоджувати з урядом. Президент збереже за собою право на помилування ув'язнених, використання вето на прийняті парламентом законопроекти і призначення референдумів. Зміниться і термін президентства – з п'яти до шести років. Проте, для маленької Грузії важлива сама публічна фігура, яка може впливати на громадську думку. У Грузії немає державних ЗМІ, вони заборонені Конституцією, тому публічність політиків визначає думку населення.

Нинішні вибори вже б'ють всі рекорди – починаючи від відмови в них брати участь чинного президента Маргвелашвілі до кількості кандидатів, серед яких є люди, ніколи раніше не помічені в політиці. В останніх виборах 2013 року брали участь 23 кандидати, 9 з яких набрали не більше тисячі голосів, тобто від 0,06 до 0,02% виборців. Серед них був і кандидат від Єдиної комуністичної партії Грузії 71-річний Нугзар Аваліані, за якого по всій країні проголосували тільки 663 особи. Результати від 10% і вище поділили між собою троє кандидатів. Гіоргі Маргвелашвілі як кандидат від "Грузинської мрії" отримав тоді 62,11%, але вже через рік він розійшовся в поглядах з партією влади.

У Грузії дуже ліберальний закон, який регламентує легку процедуру реєстрації політичних партій і рухів, яких зараз в країні понад двісті при населенні в 3 мільйони 700 тисяч осіб. Однак політична активність населення досить висока, політологи жартують, що кандидатів на пост президента – половина населення Грузії, інша ж половина хоче стати прем'єр-міністром. З одного боку, політична активність – ознака демократії, з іншого – величезна для Грузії кількість кандидатів розпорошує голоси виборців, хоча і так зрозуміло, що як і раніше утворюється трійка лідерів. Різноманітність кандидатів, скоріше, говорить про політичну нестабільність, нестійкість, коли балотуватися вирішують, наприклад, відомий кінорежисер Гіоргі Шенгелая або член ради управління Фонду Католикоса-Патріарха всієї Грузії Ілії II доктор теології Гіоргі Андріадзе.

Інша проблема майбутніх виборів – явка виборців. На попередніх виборах 2013 року вона склала всього 46%, тому 62% Маргвелашвілі – це всього лише голоси чверті населення. У 2008 році на дострокових виборах виборців було 56,19%, на виборах 2004 року, коли переможцем з 96% став Міхеіл Саакашвілі, виборців прийшло 82,8%. З такою ж кількістю виборців пройшли перші вибори в 1991 році, коли був обраний Звіад Гамсахурдіа. Від 68 до 82% виборців приходили на вибори 1995 і 2000 років, коли перемагав Едуард Шеварднадзе.

Все менше людей вірять виборам, особливо після перемоги "Грузинської мрії" в 2012 році, коли на виборчі дільниці прийшли 59%, а в 2016-му – тільки 51%. На виборах до місцевого самоврядування 2014 року – всього 36%, в 2017 році – 45%. Ситуація настільки тривожна, що Європейський комісар з питань розширення та політики добросусідства Йоханнес Хан, перебуваючи в Тбілісі, закликав молодь Грузії "скористатися можливістю і піти на вибори".

Два американських інститути – NDI та IRI – регулярно проводять в Грузії соціологічні дослідження, які, хоча й дещо відрізняються один від одного, але все одно дають більш-менш зрозумілу картину громадської думки. Сумний прогноз щодо відвідуваності підтвердили дані NDI, озвучені 1 серпня: лише 20% опитаних заявили, що знають, кому віддавати свій голос, 74% не вирішили, за кого голосуватимуть. У тому ж дослідженні тільки 20% опитаних готові проголосувати за "Грузинську мрію", майже в два рази менше – за "Єдиний національний рух", а у інших партій відлік симпатій йде від 4% і нижче. Але це стосується партій, а не персоналій, кандидатів у президенти. Тут, як свідчить опитування "Грузинської мрії", лідирує прихильник Саакашвілі і тільки на третьому місці Зурабішвілі.

Вибори позбавлені інтриги рішенням Ніно Бурджанадзе – та назвала їх, як і попередні, фарсом. За словами Бурджанадзе, вона з командою готуватиметься до парламентських виборів. "Я створю силу, яка не дозволить провести парламентські вибори в такому середовищі і отримати парламент-раба Іванішвілі", – заявила Бурджанадзе. Вона додала, що у неї багато однодумців і прихильників.

Друга інтрига – відвертий підкуп партії влади: голова парламенту Іраклі Кобахідзе заявив, що "Грузинська мрія" не виставлятиме свого кандидата, але підтримає незалежного, зокрема й фінансово. Він додав, що "Грузинська мрія" звернеться до донорів, які були готові підтримати її кандидата, і попросить перерахувати пожертвування до фонду незалежного претендента на пост президента. Це рішення не суперечить закону, але явно створює нерівні умови для інших кандидатів.

Схоже, підсумком виборів, як і раніше, буде суперництво трьох кандидатів: Вашадзе, Бакрадзе і Зурабішвілі. Небажання "Грузинської мрії" виставляти свою кандидатуру свідчить, швидше, про невпевненість у перемозі, а підтримка Саломе Зурабішвілі ні до чого не зобов'язує – якщо і програє, то вона, а не партія. Звичайно, влада спробує всіляко підтримати Зурабішвілі, але зараз ставлення до виборів пильніше, ніж останні шість років – використання адміністративного ресурсу обернеться скандалом, фальсифікація призведе до масових протестів.

Найімовірніше, Грузію чекає другий тур. На цей випадок дві головні опозиційні сили – "Єдиний національний рух" і "Європейська Грузія" – підписали меморандум про підтримку однієї кандидатури. Для Саломе Зурабішвілі ця обставина створює загрозу, оскільки співвідношення сил явно складається не на її користь.