Міністр наїздів та неправди: Останні викрутаси голови МЗС Угорщини ображають не лише Україну

Патріоти України пропонують ознайомитись з публікацією Сергія Сидоренко для "Європейської правди".

Минулими вихідними міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто повідомив світові, що на Закарпатті встановлено постійну присутність спостерігачів ОБСЄ.

Очільник угорської дипломатії заявив, що про відкриття місії його повідомив листом генсек ОБСЄ, а "місцеві" підтвердили її розгортання. Міністр також навів деталі: місія, за його словами, базуватиметься в Ужгороді, а до її складу входитимуть 12 спостерігачів.

Інформація сенсаційна, але має одну ваду: заява міністра є неправдивою від початку до кінця.

Звісно ж, жодної місії на Закарпатті не з’явилося. Звісно ж, її там не буде ані завтра, ані згодом. Звісно ж, генсек ОБСЄ Томас Гремінгер не повідомляв про це угорського міністра – це взагалі не його компетенція.

Навіщо міністру поширювати фейк, який точно буде розкритий? Логічні пояснення знайти складно, але не варто забувати, що українська політика Угорщини багато в чому ґрунтується саме на фейках та маніпуляціях. А в останні місяці Петер Сійярто започаткував незвичні стандарти дипломатії і у відносинах з іншими державами.

"Ідіот", "божевільний" та "ненависть": нова дипломатична лексика

"Глава МЗС Люксембургу ненавидить Угорщину".

Публікація з таким заголовком з’явилася не у "жовтій" пресі, не на сайті якогось політика-радикала і навіть не в розділі "Opinions" загальнополітичного видання. Це – заголовок з офіційного сайту уряду Угорщини, з розділу, де публікуються новини МЗС.

Та заголовок про ненависть – це ще не найцікавіше.

Новина, побудована на прямій мові Петера Сійярто, присвячена критиці його люксембурзького колеги Жана Ассельборна. Напередодні той заявив про порушення Будапештом європейських цінностей у питаннях міграційної політики. У відповідь угорський міністр вдався до лексики, яка не має геть нічого спільного з дипломатією.

"Жан Ассельборн – ідіот, але угорці – ні. Народу Угорщини не потрібні божевільні ідеї глави МЗС Люксембургу, щоб знати, що для них краще", – процитував Сійярто урядовий сайт, додавши, що угорський міністр вважає свого колегу представником "екстремістських лібералів".

На цьому тлі постійні "наїзди" та образи з боку Сійярто на адресу української влади вже не видаються таким дивними.

Але з настільки відвертою та системною неправдою та маніпуляціями з боку угорського міністра стикається, мабуть, лише Україна.

Місія, якої не існувало

Останній ланцюжок фейків за авторством Петера Сійярто стосується "місії ОБСЄ на Закарпатті".

Вперше ця ідея пролунала від голови МЗС Угорщини понад місяць тому. На початку лютого, після першого підпалу спілки угорців в Ужгороді, він заявив, що вимагатиме від ОБСЄ постійної присутності їхньої моніторингової місії на Закарпатті – так само, як вона діє по периметру ОРДЛО на окупованій території Донбасу.

Спершу до цього поставилися як до політичного гасла. Тим більше, що дуже швидко з’ясувалося: українці до нападу на спілку непричетні, підпал здійснили двоє громадян Польщі з проросійської організації.

Та попри це, Сійярто продовжував наполягати на місії, їздив для цього на засідання Ради ОБСЄ до Відня, а від минулого тижня почав казати про місію ОБСЄ на Закарпатті як про доконаний факт.

А у неділю 11 березня угорські ЗМІ, а також офіційний сайт угорської партії влади "Фідес" поширили заяву міністра про те, що рішення ухвалене: на Закарпатті встановлено постійну присутність спостерігачів ОБСЄ.

Заява Сійярто від початку видавалася підозрілою – вона суперечила логіці.

По-перше, там була певна плутанина з термінами "СММ ОБСЄ" та просто "ОБСЄ" (а це – дуже різні поняття). Але оскільки новина була опублікована не на урядовому, а на партійному сайті, це не так критично.

Та головне – те, що постійна присутність в Ужгороді підрозділу СММ ОБСЄ не могла бути схвалена всупереч волі України, адже в ОБСЄ діє принцип консенсусу. Доказ цього міститься у мандаті СММ: ще у 2014 році 57 держав-членів організації домовилися, що для збільшення переліку місць базування місії необхідне нове рішення Ради ОБСЄ.