Не варто облизуватись та обурюватись на їхні зарплатні: "Той, хто не годує своїх чиновників, годує чужих", – литовський радник про українських високопосадовців

Запорука успішних реформ – не лише боротьба з корупцією, а й професійні чиновники з гідними зарплатами. Наразі для України це ключове питання, без вирішення якого неможливий «великий прорив». Про це під час засідання українсько-литовської комісії з питань євроінтеграції заявив в інтерв’ю для Радіо Свобода новий радник уряду України з європейської інтеграції Даріус Жеруоліс, повідомляють Патріоти України.

За його словами, перспектива членства ЄС для українців важлива бодай тому, що завжди є інша сторона – російський президент, який завжди готовий запропонувати Україні «дружбу». Однак зазначає, це вагома, але не обов’язкова умова розвитку України, оскільки ніхто, крім українців, сучасну і гідну державу не збудує.

– Наскільки успішно, на Вашу думку, Україна рухається шляхом євроінтеграції? Які важливі кроки у цьому напрямі ми вже зробили?

– Я вважаю, що найважливіше, що було зроблено за два роки в Україні після виборів 2014 року, – це те, що почалася імплементація договору про асоціацію з ЄС та впровадження зони вільної торгівлі. Це великий прогрес. Імплементація плану для безвізового режиму і, сподіваюся, політичні переговори призведуть до того, що цей безвізовий режим буде гарантований і наданий Україні в найближчому майбутньому.

Європейська інтеграція – це марафон. І тут правильно ставити питання – що ми зробили на першому кілометрі?

А взагалі зі свого досвіду зазначу, що європейська інтеграція – це марафон. І тут правильно ставити питання – що ми зробили на першому кілометрі? Україна з підписанням договору про асоціацію тільки починає робити реальні кроки. Тому поспішати робити висновки: де ми зробили реальних кроків, а де провалили, немає жодного сенсу.

Важливо те, що був створений механізм європейської координації, і цей процес прагматично, поступово, малими кроками, але впевнено рухається. І є план. Вперше уряд України затвердив його у 2014 році, у лютому цього року був доповнений впровадженням зони вільної торгівлі. А далі треба рухатися по секторам. Якщо оцінювати процеси з точки зору довгострокової перспективи, Україна йде у правильному напрямі. Але тут також важливо мати правильні очікування.

– Що сьогодні ускладнює процес реформ і загалом гальмує процес євроінтеграції України?

– Цей процес ускладнює нестача кадрів у держслужбі. Я розумію, що в українців великі очікування і достеменно не можу судити, як вони ставляться до держслужбовців. Але підозрюю, що дивляться на них – як на бюрократів. Втім, не впевнений, що українське суспільство до кінця розуміє, що це одна із найважливіших складових на цьому етапі.

Зараз в Україні найбільш помітні питання: боротьба з корупцією, держзакупівлі, управління держаними підприємствами. Тут за два роки є що показати уряду і українське суспільство, мабуть, бачить позитивні зміни.

Але якщо системно підходити до справи, то поки не вирішиться питання держаної служби, кадрів і зарплат, говорити про якийсь великий прорив не варто. Нині це питання не вирішене. Це моє особисті спостереження і висновки зроблені, зокрема після спілкування з українським колегами-держслужбовцями та експертами.

В Україні достатньо розумних, високоосвічених людей, але чомусь вони не працюють у держслужбі. Тому, перш ніж аналізувати, що ми зробили у сфері екології чи фінансових послуг і так далі, треба вирішити базові питання. Наразі базові питання – побудова держави.

Як їх залучити? На цю тему складно говорити політикам не тільки в Україні, а в будь-якій країні. Питання підвищення зарплат для держслужбовців не популярне. Бо суспільство це сприймає як додаткові витрати на бюрократію, тим більше, коли в інших сферах зміни відбуваються не так швидко. Але з чогось треба починати і це найголовніше. Знаєте, тут має бути підхід як до армії: той, хто не годує своїх держслужбовців, мабуть, годує чужих.

Це питання побудови держави і це найголовніше. Сучасна держава не може бути без державної служби, політично нейтральної, професійної та компетентної. Такі люди є, я їх бачу. Україна – велика країна, в якої є потенціал, треба його залучати, але з такими зарплатами, як зараз, це не можливо.

– І через два роки після Революції гідності, попри війну, економічну кризу українці не зрадили своєму вибору. Однак і зараз Україні Брюссель не обіцяє членства в ЄС, навіть у майбутньому. Які ваші міркування щодо цього.

– Так, це важливо, навіть символічно важливо для українського народу. Бо інша сторона – це російський президент, який каже, що вас ніхто там не хоче бачити, ніхто вам не надасть членство, а ми вам готові запропонувати свою дружбу. Але якщо реально дивитися на речі, а я можу висловити погляд з боку: кардинально і швидко це нічого б не змінило. Реальні зміни прийдуть не через членство в ЄС, важливо розуміти, що їх треба самим втілювати заради свого майбутнього. І що це потрібно перш за все Україні.

Тому – чи вирішила б щось перспектива членства? Символічно, мабуть, так. Дала б відчуття самовпевненості. Але все одно цей шлях перетворень треба буде пройти і роботу, яку має зробити Україна, ніхто за неї не зробить. І це має виходити органічно. Це потрібна, але необов’язкова умова для розвитку України.

Україна тільки на початку шляху і на початку імплементації. Процес тільки починається і попереду довгий шлях. Ще нічого не втрачено. Я бачу в окремих сферах хороші позитивні зрушення. Те, що зараз заважає – нестабільність державної служби. Це питання треба вирішити і зберегти політичну стабільність, тому що демократичній системі все одно потрібен час, треба враховувати і балансувати інтереси. Зміни – це не вольове рішення зверху, а довгий, кропіткий процес.