Переворот у Венесуелі: "Яке майбутнє чекає країну, і до чого тут Росія", - експерт

Після проголошення голови парламенту тимчасовим президентом Венесуела опинилася в ситуації двовладдя. І те, як надалі розвиватимуться події, залежить від військових. Якщо вони стануть на бік опозиції, а не президента Ніколаса Мадуро, влада в країні повинна змінитися. В іншому разі політичних в'язнів у Венесуелі майже напевне стане більше. Про те, як Венесуела прийшла до кризи тривалістю в кілька років та що могло саме зараз підштовхнути до спроби перевороту, розповіла фахівець з політики країн Латинської Америки, кандидат політичних наук Олександра Ковальова, передають Патріоти України з посиланням на Апостроф.

"Поки що не можна стверджувати, що спроба перевороту вдалася. Фактично переворот у Венесуелі ще не відбувся - голова Національної асамблеї, тобто парламенту Венесуели, заявив, що є тимчасовим президентом, що нинішній президент Мадуро не є легітимним, оскільки Національна асамблея не визнає вибори. Його підтримали інші країни, але ми ще не можемо говорити, що влада в країні змінилася. Ми ще не знаємо, чим це все може закінчитися. Ситуація може вирішитися вже найближчим часом.

Ситуація вкрай складна, і визрівала вона дуже довго. Сам Ніколас Мадуро став президентом ще у 2013 році після смерті Уго Чавеса. І ситуація не на його користь почала складатися ще тоді, бо почалося стрімке падіння цін на нафту. Це сильно вдарило по економіці Венесуели, і країна не змогла вжити необхідних для виходу з кризи заходів. За всі ці роки уряд не робив нічого, що могло б вивести країну з кризи. Але фактично й не міг, тому що економіка країни недиверсифікована, вона зав'язана на нафтовій промисловості. І дуже важливо, що її нафтова промисловість - залежна від США: незважаючи на всю антиамериканську риторику урядів Чавеса і Мадуро, Венесуела продовжує постачати досить великі обсяги нафти до Сполучених Штатів. Що важливіше для Венесуели - країна не має достатніх потужностей для переробки своєї рідкісної надважкої нафти, тому венесуельські переробні заводи розташовані на території США. Значить, розрив дипломатичних зв'язків із США - дуже небезпечний для Венесуели крок. У випадку, наприклад, торгового ембарго з боку США економіка Венесуели просто впаде.

Опозиція і раніше робила певні кроки. Дуже серйозні заворушення у Венесуелі були у 2017 році. У певному сенсі, опозиція "захопила" венесуельський парламент ще у грудні 2015 року, тобто стала основною в парламенті. Внаслідок рішень парламенту, який намагався конституційно захопити владу в країні, Верховний трибунал у березні 2017 року взяв на себе повноваження парламенту, тобто виконавча і судова влади фактично злилися.

На мою думку, зараз головну роль відіграли ті угоди, які в грудні 2018 року уряд Венесули уклав з Росією - про суттєві інвестиції в нафтовидобувну промисловість; значні контракти, які дадуть РФ дуже суттєвий вплив на венесуельську економіку, що дуже невигідно Сполученим Штатам. Йдеться про влив не лише у нафтовій, а взагалі у видобувній промисловості. Росія хоче займатися, зокрема, і видобутком золота. А Венесуела - надзвичайно важлива для США країна. Тобто ситуація назріла. Якщо опозиція прийде до влади, то, напевне, оскаржить ці угоди з Росією, щоб повернути собі контроль над нафтовою промисловістю. І Росія навіть може втратити ці гроші, якщо Венесуела вже їх отримала і вирішить не повертати. Тобто в певному плані теперішні події навіть на руку Венесуелі.

Спроба перевороту пов'язана, я гадаю, саме з цими угодами. Адже Мадуро обрали президентом ще у травні 2018 року, а 10 січня відбулася лише інавгурація - тобто формальність, яка нічого не змінювала. Хуана Гуайдо обрали головою Національної асамблеї 5 січня, і те, що очолив парламент саме він, було досить випадковим, бо раніше він був невідомим політиком для Венесуели. І дуже впливовим він став всього за декілька днів, проголосивши себе як голова Національної асамблеї тимчасовим президентом. Конституція Венесуели передбачає таку можливість, якщо президент не виконує свої обов'язки.

Масові заворушення почалися 23 січня, бо це дуже знакова дата для венесуельської опозиції та історії країни: 23 січня 1958 року повалили останню військову диктатуру Венесуели - режим генерала Маркоса Переса Хіменеса. Для опозиції відновлення демократії, яке відзначають щороку, - день єднання демократичних сил.

Але для лівих, передусім комуністів, ця дата не є днем єдності, хоча її й відзначають як день відновлення демократії. Дуже важливо, що більшість опозиційних партій представляють інтереси венесуельської еліти, тобто заможних людей. А населення Венесуели - здебільшого бідні люди. Опозиція зараз має певну підтримку в суспільстві, але не тому що опозицію підтримують як таку, а через те що не підтримують дії Мадуро - населення обурене через кризу.

Якщо опозиція таки прийде до влади, немає гарантій, що вони зможуть цю кризу подолати - якраз через те, що економіка Венесуели зав'язана на нафтову промисловість, а ціни на нафту невисокі, грошей на розбудову економіки та її диверсифікацію немає. Опозиція зможе щось зробити, якщо будуть дуже суттєві інвестиції з боку тих самих США, але на розвиток не лише видобувної, нафтової промисловості. США декларативно підтримують опозиційний уряд, але нічого не сказали про подальші дії.

Ситуацію ускладнює те, що незрозуміло, на чий бік стануть військові Венесуели, а в них немає можливості для нейтралітету. Військові в багатьох латиноамериканських країнах, зокрема Венесуелі, є однією з основних політичних сил. Досі військові Венесуели підтримували передусім уряд, бо самі здебільшого є вихідцями з бідних родин. Якщо військові підтримають Мадуро, тоді, швидше за все, представники опозиції і сам Хуан Гуайдо будуть ув'язнені як заколотники. Невідомо, як тоді поводитимуться США, ЄС, НАТО та латиноамериканські країни, які підтримали голову Національної асамблеї. Чи вдадуться, наприклад, США до військової інтервенції - для них це насправді й невигідно.

Підтримка військовими опозиції може закріпити зміну влади. Але, щоб опозиція змогла владу втримати, потрібні дуже серйозні капіталовкладення. Венесуела точно потребуватиме економічної допомоги, бо інакше не зможе вийти з кризи. Чи будуть зовнішні гравці суттєво вкладатися в різні галузі економіки Венесуели - це велике запитання, щодо цього є величезні сумніви.

На вулиці вийшли не лише на підтримку тимчасового президента - маніфестації проводять і прихильники Мадуро. Його уряд досі має значну підтримку, бо продовжують діяти соціальні програми. Люди, які за Чавеса вибралися з бідності, розуміють, що знову опиняться в ситуації зубожіння, будуть позбавлені доступу до освіти і медичних послуг, якщо до влади повернуться опозиційні до Мадуро сили. Можливо, ситуація все-таки тепер розвиватиметься по-іншому, якщо опозиція засвоїть якісь уроки. Однак все одно залишається величезна прірва, в тому числі психологічна, між опозицією, тобто елітою, та більшістю населення. Найрозумнішим кроком у випадку приходу опозиції до влади було б дотримання більш соціалістично-ліберального курсу уряду Чавеса - залишити соціальні програми та соціальні пакети хоча б у певному обсязі. Але гарантій, що вони підуть цим шляхом, немає."