"Піаркурори": Майбутнє виростає з минулого, або Реформувати не можна розігнати

"Якби роботу прокурорів, подібно до пісенного конкурсу Євробачення, оцінювали глядачі, то наші отримали б добряче. Але не нагород", - таку думку в коментарі ЗМІ висловив блогер Борис Беспалов, пишуть Патріоти України з посиланням на сайт Нескучные новости. І продовжує:

"Зважаючи на результати 25-ти років їх діяльності, важко постановити інший вирок, окрім розігнати. Два післямайданні роки і три післямайданні генпрокурори не виключення. Якби вони мали на меті прокришувати діячів минулого режиму, то діяли б саме так, як і діяли. На жаль, керманичі держави знову підмінили глибокі зміни поверховими. Щоправда, цього разу зверхника прокуратурі підібрали екзотичного.

Чуду треба дати шанс

Чи стане Юрій Луценко першим Генеральним прокурором України, чи пшонкою-4 - невдовзі побачимо. Сподіваючись на краще, висловимо необґрунтовану надію на перше. А у самого пана Юрія трапилась ще одна оказія захистити професійну честь непрофесіоналів. В МВС це не вдалося двічі.

Тодішні слововиверження головного міліціонера зводились до одного: в безплідній роботі МВС винні прокурори, які ховають під сукно міліційні слідчі перли. Як то буде цього разу? Що ж до професіоналізму, то показовий випадок: міністр прилюдно оштрафував водія-мажора, а згодом суд кулуарно штраф скасував. Не тому, що штрафник крутий, а тому, що не фаховий міліціонер не мав права штрафувати.

Втім, посилання на роботу в МВС зайве, бо де ж він взагалі працював добре? Не сказати б що на керівництві фракцією БПП, якщо він взагалі нею керував. І ще питання: просунули його до прокуратури чи відсунули від фракції? Майбутнє виростає з минулого, і як то буде зараз?

Може новоспечений генеральний почне з правової оцінки обставин власного призначення? На цей випадок звертаємо увагу, що, наприклад, блокування парламентської трибуни містить об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 293 Кримінального Кодексу України. Та все ж більше надій маю на ті сфери, які новому прокуророві ближчі: піар і політику.

Піаркурори

Останнім часом, прокурори блимають на телеекрані наче зірки шоу-бізнесу. Правда піарники з них такі ж, як з Юрія Віталійовича правник: гарячий пар тріскучих фраз випаровується в гудок.

Що ж до пана Юрія, то можна сподіватись, що він піар сконденсує і спрямує не у синє небо, а на біло-синіх екс-політиків. Перший на черзі колишній злочинний президент Янукович (прізвище слід назвати, бо під решту ознак підпадає не лише він). І фігурантом своєї справи стане теж не він один.

Бо, по-перше, неавторитетний і мало кваліфікований у своїй першій професії злодія, Віктор Федорович нездатен злодійкувати без посправників. По-друге, враховуючи масштаб його діянь, злодійське павутиння обплутало усю систему влади, зокрема й прокуратуру. По-третє, він наслідив так, що замерзання на нулі його справи не має іншого пояснення, як умисний саботаж слідчих та прокурорів.

І якщо Ю. Луценко повно і всебічно організує досудове розслідування хоча б однієї цієї справи, то результат буде десь такий, який пропонувався на початку статті: прокуратура обезлюдніє.

Попсований закон під попсового прокурора

Аби полегшити новоспеченому прокуророві роботу, підлаштували під нього і закон. За традицією - контрабандно.

Пригадаємо, що скасування електронних декларацій причіпили до Держбюджету-2016, а депутатські доплати - до шахтарських зарплат. Так і тепер, закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Генеральної прокуратури України» (автори В Король, С. Драюк), містить не тільки необхідний мінімум.

Необхідний мінімум - це пониження кваліфікаційних вимог до генпрокурора, аби ним міг стати навіть Ю. Луценко. До цього революційного експерименту ще доведеться повертатись за його наслідками. Наразі ж кілька міркувань. Усі роки незалежності Генеральний прокурор - дипломований юрист. Усі прокурори - теж. Результат: прокуратура не на нулі - в мінусі.

З іншого боку, прокурор фігура процесуальна. І не лише сам по собі, але і як контролер інших учасників досудового розслідування: оперативників, слідчих, експертів тощо. Неправильно оформлена справа, при правильному судочинстві, з необхідністю розвалиться.

Це стосується усіх прокурорів, а Генеральний, якщо й вирізняється поміж них, то лише тим, що його процесуальні повноваження ще ширші і професійніші. Тож нехтувати його юридичним дипломом, мабуть, не годиться. Ймовірно, невдовзі отримаємо й ілюстрацію сказаного, коли гучні справи (діамантових прокурорів, чільника УКРОПу, бешкетників-нардепів) посиплються через справжні чи мнимі процесуальні хиби попередників.

Тепер про контрабанду. За законом жанру починається вона з махлювання і камуфляжу, а саме: всупереч назві закон не лише про Генпрокуратуру. Більше того, вже перший сюжет змушує про неї забути.

Про презумпцію винуватості АТОшників

Кримінальний процесуальний кодекс доповнили нормою, що спеціальне досудове розслідування здійснюється стосовно підозрюваних, які переховується від органів слідства та суду і «стосовно яких наявні фактичні дані, що вони перебувають за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції».

Спеціальне досудове розслідування - це розслідування без участі підозрюваного. Обгрунтованість його щодо утікачів з України беззаперечна, але район проведення АТО - це Україна, причому територія нам підконтрольна. Тож поширювати спеціальне досудове розслідування на район АТО технологічно зайве.

Та не це головне: в кого рука піднялась тиснути кнопку за текст, що урівнює бійців АТО з Януковичем і Ко? Це - не рівність перед законом, це - рівняння на Януковича.

Про гальмування реформ

Те, що становлення відносно незалежного Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) усіляко гальмується самою владою загальновідомо. Підклали під нього й чергову свиню: на два роки відклали передачу справ, які належать до підслідності ДБР, але розпочаті слідчими прокуратури.

Щоправда, з огляду на темпи прокурорських розслідувань, крім замовних, два роки - не термін. Вже понад два роки минуло від Євромайдану, а слідчих результатів (не кажучи вже про судові) - з гулькин ніс. Для порівняння: у Нюрнберзі від початку досудового розслідування до виконання вироку пройшло менш як півтора роки.

На рік (з 15 квітня 2016-го до 15 квітня 2017-го) відклали і введення в дію 38 (!) статей закону «Про прокуратуру». І не аби яких, а ключових: про призначення на посаду прокурора, призначення і звільнення на адміністративні посади в прокуратурі, дисциплінарну відповідальність прокурора, прокурорське самоврядування. Усе, що можна - відтягнули. Чого не можна - також відтягнули.

Аби нікому не видалось, що р-р-революційна влада на деякий час нехтує застарілими правилами аби пришвидшити революційні перетворення інформуємо, що призупинений закон «Про прокуратуру» ухвалено 14 жовтня 2014, а закон «Про Державне бюро розслідувань» - 12 листопада 2015 року.

Не спадщину Януковича - Пшонки відсунули задля реформ, а реформи - задля збереження спадщини Януковича - Пшонки.