Російські військові пропонували "кіборгам" гроші за здачу ДАПу - хотіли зробити Путіну подарунок на день народження (відео)

Слідом за військовими 3-го полку спецпризначення до оборони Донецького аеропорту долучилася 93-тя механізована бригада. Влітку летовище вже перебувало практично в повному оточенні, йдеться в сюжеті ТСН, передають Патріоти України.

"До наших підрозділів офіційних було не менше 30-40 кілометрів, авіація вже на той час не могла здійснювати польоти – після того, як почали працювати великі стаціонарні системи протиповітряної оборони", - розповів заступник комбрига Олександр Василенко. Деблокувати аеропорт вирішили наприкінці липня, і саме 93-тя бригада разом із добровольцями вибила бойовиків із Пісків, Карлівки та Авдіївки. "Коли ми вже звільнили – стало у нас і постачання в аеропорт, і людей ми могли ротацію проводити. Тобто уже людям там стало краще", - пояснив комбриг Олег Мікац.

Основний шлях до ДАПу лежав через селище Піски, вдзовж злітної смуги. Саме він став "дорогою життя". Нею наприкінці липня до аеропорту заїхала колона 93-ї бригади, разом із якої прибули мінометні розрахунки. А потужні бої за летовище почались десь через місяць – уже після Іловайська, Савур-могили та Луганського аеропорту. "То вже була епопея, де, в принципі, вже не було ні дня, ні ночі – то вже був такий постійний бій", - каже командир 5-ї роти 93 ОМБР Кирило Недря. "До 6 жовтня, дня народження Путіна, вони намгались зробити подарунок йому. Вони це відкрито заявляли, виходили там по телефонам через координаційний центр, пропонували і кошти, щоб ми залишили аеропорт", - розповів Мікац.

Коли ж ні силою, ні хитрістю, ні підкупом узяти українську армію не вдалося – ворог уже не шкодував ні людей, ні снарядів усіх калібрів. "Коли взяли в полон шість артилеристів РФ, які там знаходилися, то вони сказали, що в період кінця жовтня – до січня, поки аеропорт не впав, десь приблизно 10-15 тисяч боєприпасів за добу вистрілювали", - каже Мікац.

Кирило з позивним "Доцент" фактично був одним із командирів нового термінала. Він чудово пам'ятає, як 28 вересня на підмогу 93-й прийшли десантники із миколаївської 79-ки. Серед них був його університетський однокурсник.

"Зустрілися ми з ним в ДАПі, до того не бачились декілька років. Ну шо, встигли пообійматися, покурити, поговорити", - пригадує він. Ця зустріч для давніх друзів виявилось останньою, а цей день – чорним для миколаївських десантників.

"На злітку вискочив танк Т-72 супротивника і як раз два дуже влучних постріли по БТРах 79-ї бригади. Загалом в тих БТРах загинуло 13 чоловік. Одразу. Це все було якраз на моїх очах", - пригадує Недря. Та попри напругу та чорні сторінки, ніхто з "кіборгів" 93-ї бригади не пошкодував, що обороняв аеропорт. "Туди ніхто не їхав з-під палки, нікого не змушували. Запитуєш: хто хоче? Я! Я! Я! Виходить там 5-10 чоловік – ти їх в сторону, це не той контингент. Хто не хоче? Теж виходять. Це не той контингент. Залишаються ті, хто ніби як і не хоче, але робить цю справу лише тому, що розуміє, що мусить її робити. Ось з цими людьми доводилося виконувати свої завдання", - розповів замкомбрига Василенко.

Бійці не називають себе "кіборгами". Це прізвисько дав їм переляканий ворог. "Справжні. Це просто справжні. Справжній чоловік, справжній солдат, справжній боєць. Ось і все. Справжній українець", - кажуть військові.