"Санкційний урожай, або Чому швейцарські банки не стали ховати російські гроші", - блогер

"Другий за розмірами фінансовий конгломерат Швейцарії, Credit Suisse Group AG, заморозив 5 мільярдів швейцарських франків (курс яких практично рівний з курсом долара) на пов'язаних з Росією рахунках. Таким чином фінансова установа виконала вимоги санаційного режиму США, повідомили у банку",- пише у своєму блозі Роман Федюк, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

"Блокування коштів було здійснено іще в другому кварталі цього року. Прізвищ власників цих грошей, звичайно, не оприлюднили – але іще в липні ходили вкрай правдоподібні чутки про те, що у Швейцарії були заблоковані рахунки відділення компанії "Ренова", підконтрольної російському олігарху Віктору Вексельбергу. Окрім того, банки Швейцврії заморозили близько 1 млрд франків на особистих рахунках олігарха. Приблизно в той самий час під роздачу потрапили й інші російські олігархи – Ротенберги, Ковальчук, та інші.

Іще два швейцарські фінансові гіганти, UBS і Julius Baer, також відзначили, що дотримуються нових антиросійських санкцій, введених Вашингтоном. Хоча про суми заморожених російських грошей публічно говорити не стали. В будь-якому разі, загалом, йдеться про суми, загальний обсяг яких позначається десятками мільярдів доларів.

Чому швейцарські банкіри пішли на такий радикальний крок, який явно може зашкодити репутації країни як надійного прихистку для будь-яких коштів? Відповідь, насправді, очевидна. В далекому 2009 році той самий Credit Suisse Group був спійманий американськими фінансовими регуляторами на порушенні анти іранських санкцій. Штраф за цю історію склав 536 мільйонів доларів. Для такого фінансового гіганта сума цілком підйомна – але, все-таки, вкрай неприємна. Тому цього разу швейцарці вирішили не ризикувати.

Вся історія з блокуванням активів яскраво висвітлює два моменти в сучасному американо-російському протистоянні.

Перший полягає в тому, що можна багато говорити про недалекоглядну міжнародну політику адміністрації Трампа, його схильність до істеричних витівок під час переговорів з європейськими партнерами, тощо. Але запроваджені за його правління – хай і не з його ініціативи – антиросійські санкції фактично множать на нуль "м'яку силу" Росії у світі. Бо без Ротенбергів і Вексельбергів, а з самим лише Лавровим та Захаровою, ефективно лобіювати бізнесові й політичні інтереси Кремля просто неможливо.

Звичайно, російські олігархи, яких залишили без грошей, революції проти Путіна не піднімуть – як на те сподівалися декотрі українські аналітии в момент введення відповідної хвилі санкцій. Але й лобіювати російські інтереси, тягаючи валізи з готівкою потрібним членам Конгресу, британського парламенту чи якого завгодно іще впливового владного органу вже не зможуть.

А другий момент, вочевидь, полягає в тому, що швейцарські банкіри та фінансові аналітики не надіються на скоре завершення антиросійських санкцій. В іншому випадку щодо "підозрілих" коштів йшло би якесь внутрішнє розслідування, перевірка приналежності і відповідності санкційним умовам, чи ще якась бюрократична процедура, яка може замінити прийняття остаточного рішення на місяць-третій.

А повне блокування коштів, з публічним оголошенням про його проведення – це своєрідний діагноз стану російсько-американських стосунків від швейцарських фінансових експертів. Який, до певної міри, не може не тішити".