Світлодарська дуга. Чи пішли сили АТО в наступ на Дебальцеве, - експерт (карта)

"Дуже тривожні повідомлення останнім часом надходять з так званого Світлодарсько-Дебальцівського плацдарму", - пише Руслан Рудомський для depo.ua, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

"Місцеві жителі пишуть у соцмережах, що там вже третій день відбуваються бої з застосуванням важкої артилерії і бронетехніки, однак жодної згадки про них нема ані від прес-центру штабу АТО, ані від прес-центру штабу терористів. Останнє особливо дивує, тому що зазвичай бойовики не упускають нагоди звинуватити ЗСУ в "каральних операціях" чи чомусь подібному.

Як би там не було, а від масових повідомлень місцевих жителів у соціальних мережах нікуди не подітись. А вони складаються у наступну картину:

9 травня пізно ввечері почали з'являтись повідомлення в тематичних групах ВКонтакте, що в Дебальцевому дуже голосно чути відльоти і прильоти артилерії. А ближче до півночі тієї ж доби взагалі почали писати про бій з використанням мінометів (82-мм і 120-мм) і навіть бронетехніки.

10 травня приблизно в той самий час інформація про бій повторилася, тільки з доповненням, що до артилерії та мінометів додалась стрілецька зброя. Це може свідчити про те, що військове загострення у цьому місці переросло у ближній бій.

11 травня продовжила надходити інформація про те, що жителі Дебальцевого чують звуки працюючої артилерії. Крім цього, під вечір четверга почали писати про перестрілку на околицях своїх міст жителі Логвинового і Калинівки, що між Світлодарськом і Дебальцевим.

Однак, знову ж таки, досі жодної інформації з офіційних джерел не надходило.

Взагалі, історія боїв у цьому районі досить давня і насичена. Нагадаємо, що ще 19 січня волонтер Юрій Мисягін на своїй сторінці у Facebook повідомив, що наші війська майже впритул підійшли до Дебальцевого.

"Від наших позицій на Світлодарській дузі до найближчих будівель і будинків Дебальцевого залишилося всього 5-6 км, по полях і висотах. А ще рік тому було 25 км", – написав тоді Мисягін.

Пізніше цю інформацію підтвердили й бійці, які безпосередньо брали участь в цьому наступі. Повідомлялось також, що наша армія не просто підійшла до околиць Дебальцевого, а вже окопалася і зводить всі інженерні споруди. Щоправда, продовження не послідувало, потім почалася Авдіївка і в інформаційному полі довкола Дебальцевого виник своєрідний вакуум.

Також не варто забувати, що саме Дебальцеве є місцем останньої великої поразки Збройних сил України. Однак, разом з тим, саме Світлодарська дуга, яка знаходиться неподалік, є місцем останньої великої перемоги ЗСУ.

Як відомо, за "Мінськом-1" Дебальцеве має бути під українським контролем. Проте терористи захопили місто з боями у лютому 2015-го. Згодом, у лютому 2016-го, розпочався повзучий наступ ЗСУ на Світлодарській дузі у напрямку Дебальцевого.

Потім, влітку 2016-го, ЗСУ вдалося захопити висоту 223 (тоді загинув відомий оперний співак Василь Сліпак), однак потім командування дало команду відступити.

Особливо активізувалася наша армія в грудні 2016-го, коли 54-ю бригадою за участю добровольців з "Правого Сектору" було відбито кілька ключових позицій бойовиків – так званий "чарівний ліс" та опорний пункт "Кікімора".

Щоправда, наступ дається українській армії дорогою ціною: лише за перші три дні тих боїв за "чарівний ліс" наші військові втратили 9 чоловік вбитими. Це пояснюється тим, що сьогодні бойовики достатньо добре закріпилися у цьому районі, підтягнувши туди бронетехніку.

Якщо повернутись до нинішніх боїв, то не зовсім зрозумілі їх причини з боку ЗСУ. Тому що навіть встановивши свій контроль над Дебальцевим, українська армія отримає більше проблем, аніж спокою. Адже крім міста потрібно брати висоти 223 і 216, на яких розміщені опорні пункти 3-го батальйону 7-ї мотострілецької бригади 1-го армійського корпусу військ бойовиків. Це неможливо буде зробити без втрат з українського боку, а без контролю за цими висотами наші війська в місті будуть, наче в тирі (до речі, 54-ту бригаду два місяці тому в порядку ротації змінила 53-тя бригада).

А от чи потрібно ціною великих втрат звільняти та утримувати на 80% зруйноване місто, у якому більш-менш вціліла лише залізна дорога і залізнична станція? Думаю, кожний сам знайде для себе відповідь на це запитання".