"Абсолютно неймовірні речі кояться зараз в США. Винуватець, як завжди, Дональд Трамп, він як мішок Діда Мороза з подарунками - ніколи не закінчується", - пише у своєму блозі Іван Яковина, повідомляють Патріоти України, і продовжує:
"Цього разу історія закрутилася навколо американського генпрокурора. До того ж історія – не просто черговий трампівський курйоз, а дуже серйозна справа.
Отже, генеральний прокурор у США очолює не генеральну прокуратуру, як можна було б подумати, а міністерство юстиції. При цьому, в його веденні знаходиться, наприклад, слідство. З-поміж іншого, він координує роботу такого органу, як ФБР. Тобто загальнонаціональні, федеральні слідчі в США під генпрокурором.
Формально генпрокурор повинен залишатися вільною і незалежною людиною, оскільки в будь-якій нормальній країні крадуть і порушують закони всі категорії громадян. І звичайні люди, і геніальні, і представники будь-яких меншин, і ті, хто при владі, і ті, хто в опозиції. Але всі-всі шахраї, шахраї, грабіжники, вбивці, іноземні шпигуни та інші, незалежно від інших своїх якостей, повинні потрапляти в поле уваги підлеглих генпрокурора. Навіть якщо вони його друзі або однокласники самого президента.
Але це в ідеалі. В реальності ж американські президенти завжди намагаються маніпулювати генпрокурорами, щоб ті більше займалися опозицією і поменше – самим президентом і його партією. У президентів важелі тиску є. Ну, по-перше, саме президент пропонує Конгресу кандидата в генпрокурори. По-друге, він може в будь-який момент генпрокурора звільнити, нікому нічого не пояснюючи. Але зазвичай цього не потрібно.
Прокурор, як правило, є соратником президента, він все знає, все розуміє і все робить так, як треба. Крім того, самі президенти намагаються не порушувати законів і не заперечують, якщо генпрокурор виводить на чисту воду міністрів або депутатів. Главі держави це навіть добре. Дає можливість показати, що ось, дивіться, як успішно у нас йде боротьба з корупцією. Однак цього разу все інакше.
Чинного генпрокурора США звуть Джефф Сеншнс. Це політик з консервативного південного штату Алабама. Але навіть там його вважали суперконсерватором. Щоб ви розуміли, це якби члени "Партії регіонів" з жахом когось називали "божевільним ватником". Наприклад, у 1986 році він намагався стати суддею, але тодішній президент Рональд Рейган (сам, до речі, зразковий консерватор), сказав, що не затвердить Сешнса, оскільки той – занадто явний расист навіть за мірками Алабами і Республіканської партії.
Довелося Сешнсу тягнути лямку в Сенаті, де він уславився найзліснішим противником будь-яких прогресивних і просто хороших ідей. Коли Дональд Трамп пішов у президенти, Сешнс, звичайно, був одним з перших, хто його підтримав. Коли Трамп переміг, американські ліберали корчилися в муках від душевного болю, не вірячи своїм очам, вухам і іншим органам чуттів. Стогін стояв над Вашингтоном і Нью-Йорком. Мабуть, щоб добити тих, хто ще подавав ознаки життя, Трамп оголосив, що хоче призначити Сешнса генпрокурором.
Деморалізовані і роздавлені демократи не змогли поставити цьому призначенню заслін у парламенті – 9 лютого 2017 року Сешнс отримав бажану посаду. Ліберальна і прогресивна Америка здригнулася: Трамп, прикривши собі дупу ручним генпрокурором, міг витворяти все, що побажав би. Але щось пішло не так.
Тут треба віддати хвалу силі американських інститутів. Мова про те, що кожен новий начальник не може повністю змінити під себе своє відомство. Там відомство змінює людину. У нас якість роботи генпрокуратури залежить від її начальника. Там найзлісніший і найтупіший начальник не може так просто зламати систему, роботу якої налагоджували поколіннями. Посада жваво зробила з Сешнса якусь подобу людини. Або він просто там, всередині системи, різко порозумнішав.
Одним з перших рішень генпрокурора Сешнса було самоусунення від нагляду за розслідуванням зв'язків Дональда Трампа і його команди з Росією під час передвиборчої кампанії 2016 року. Цю справа він доручив своєму заступникові Роду Розенштейну. Виправдання для швидкісного відповзання в кущі у генпрокурора США знайшлося, він і сам під час кампанії 2016 року зустрічався з тодішнім послом РФ у Вашингтоні Сергієм Кисляком. Двічі, між іншим!
Загалом, Сешнс умив руки, сказавши, що розслідуванням щодо Трампа займатися не збирається. Новоспечений (на той момент) президент просто ошалів від такого нахабства. Адже він призначив цього ідіота з Алабами на посаду якраз для того, щоб він прикривав великий президентський тил. А тут – на тобі!
Дивіться, яка вийшла конструкція. Спеціальний прокурор Роберт Мюллер, призначений Конгресом, розслідує зв'язки Трампа з Росією. Нагляд за цим розслідуванням здійснює заступник генпрокурора Род Розенштейн. Він у цій справі головний. А зовсім не Джефф Сешнс, який пов'язаний з Трампом. Таким чином, президент ніяк не захищений від слідства. Він не може вплинути на його результати.
Президент, звичайно, може наказати генпрокурору звільнити і Мюллера, який веде російська справу, і Розенштейна, який за цією справою наглядає. Трамп має повне на це право. Більш того, таке в американській історії вже було. Але в цьому і проблема. Рівно 45 років тому, у 1973 році тодішній президент Річард Ніксон зажадав від свого генпрокурора звільнити тих, хто розслідував справу Вотергейту.
Генпрокурор відмовився і на знак протесту звільнився сам. Його заступник теж звільнився, і наступний теж. В історію США цей епізод потрапив під романтичною назвою "суботня різанина". Одразу після неї всій країні стало зрозуміло, що Ніксон явно винен і намагається піти від відповідальності. Всі вирішили, що його пора прибирати з поста президента. Почалася процедура імпічменту, яку підтримали і його однопартійці-республіканці. Щоб не чекати ганебного вигнання з Білого дому, Ніксон пішов сам.
Зараз Трамп дуже активно йде в цьому ж напрямку. Але він розуміє, що треба якось убезпечити себе. Треба зробити так, щоб республіканці в Конгресі підтримали звільнення Мюллера, Розенштейна, а якщо знадобиться, то і Сешнса. Для цього він вже зараз почав артпідготовку. Президент Трамп написав у своєму Twitter, що Сешнс поводиться як остання сволота, оскільки незадовго до виборів відправив до суду одразу дві справи про корупцію конгресменів-республіканців.
Простіше кажучи, Трамп на весь світ звинуватив генпрокурора в тому, що він бореться з корупцією. З його слів випливає, що генпрокурор повинен захищати свій клан, свого президента і своїх однопартійців від слідчих, а зовсім не передавати їхні справи в суд.
Для деяких держав Східної Європи (не будемо говорити, яких саме) така практика є нормальною. Генпрокурор служить інтересам свого президента і своєї партії, а зовсім не якогось там народу. Але для США це просто нечувана річ! Трамп явно країною помилився. Йому треба було генпрокурора зі Східної Європи виписати.
Ви б бачили обличчя американських політологів, яким довелося коментувати ці заяви Трампа. Вони просто хапали ротом повітря і страшно крутили очима і просто не могли нічого сказати. Вони ніби привида побачили.
Але от я сказати можу. Абсолютно не сумніваюся, що Трамп у такий спосіб хоче показати свою лояльність республіканцям у Конгресі. Він має на увазі ось що: ви можете красти, скільки влізе, займатися шахрайствами, та хоч вбивайте кого завгодно, нічого вам за це не буде, поки я президент. Тому про імпічмент навіть і не думайте!
Проте, задуматися доведеться. Все йде до того, що Трамп уже восени звільнить спеціального прокурора Мюллера, який займається розслідуванням його зв'язків з РФ. Тут же буде звільнений і Розенштейн, який спостерігає за слідством. Ну і третім, якщо почне рипатися, позбудеться роботи і Сешнс. "Суботня різанина" повториться в деталях.
І ось тут конгресменам (особливо республіканцям) доведеться вирішувати, що їм важливіше: влада, Дональд Трамп, їхні власні місця в Конгресі чи принципи американської демократії і людська совість. У 1973 році тодішні конгресмени вирішили, що совість і демократія важливіше. Ніксон пішов у відставку. Але ось у нинішніх республіканцях я не можу бути впевненим. Якщо вони виберуть себе, а не країну, це точно стане початком глибокої кризи Сполучених Штатів Америки".
Промовистим індикатором впливу погроз Путіна вдарити по США, Великобританії та Франції за дозвіл запускати їхні ракети по території рф, стала реакція фінансових бірж Європи та США: Зростання ділової активності триває. На тлі атаки Росії балістичною рак...
Колишній канцлер Німеччини Ангела Меркель під час свого перебування на посаді намагалася перешкодити прагненню України швидко приєднатися до НАТО, адже боялася військової відповіді з боку російського диктатора Володимира Путіна. Про це вона розповіла у...