"Україна готова до нападу Росії", - командувач ООС

Росія сильно наростила чисельність сил поблизу нашого кордону, але Сергій Наєв вірить, що все залежить від інтенсивної підготовки, яка здатна вирівняти шанси.

Сергій Наєв. Фото: Тиждень.

Генерал-лейтенант Сергій Наєв, командувач Об’єднаних сил, який бореться з російською агресією на сході країни, переконаний, що Москва готує нові напади на Україну, але впевнений, що його сили зможуть протистояти будь-яким російським діям, передають Патріоти України із посиланням на прес-службу Генштабу ЗСУ.

14 січня генерал запросив журналістів супроводжувати його з візитом, який, за словами його помічників, був типовим у гарячому графіку для людини, що керує українськими військами на лінії, яка тягнеться від портового міста Маріуполь на Азовському морі туди, де Луганська область зустрічається з російським кордоном.

Поїздка розпочалася на великій армійській базі, на відстані кількох кілометрів від головної дороги, що веде на південь від Костянтинівки Донецької області. Огородження і колючий дріт утворюють зовнішнє оборонне кільце, по периметру розміщені танки і бронетранспортери, приховані від спостереження з повітря біло-чорним зимовим камуфляжем.

Дорога веде повз посадочний майданчик вертольота до воріт внутрішньої, обнесеної стіною території, з низкою будівель. Це один з комунікаційних та командних пунктів генерала Наєва, куди до нього стікається інформація з величезного району ведення бойових дій, за який він відповідає.

Наєв відправляється у дорогу на повнопривідному позашляховику. Водій озброєний автоматом і пістолетом, як і солдат на кріслі поруч, обидва мають складну радіогарнітуру, вбудовану в шоломи, яка є точкою комунікації для тих, кому потрібно дістатися до генерала, коли він перебуває в русі .

Слалом через сніг

Два інші позашляховика, один спереду, а інший позаду, супроводжують автомобіль генерала через білий степ, що простягається на кілометри у всіх напрямках, повз покинуті будівлі та поодинокі дерева.

Всередині автомобіля Наєв знімає з себе вовняну армійську шапку, з-під якої показується акуратна зачіска. Можливо, занадто багато білого волосся для чоловіка у 48 років з трохи хлоп’ячим обличчям.

Наєв, який народився у місті Могилів-Подільській у Вінницькій області, все життя був солдатом. «Я завжди хотів бути в армії, навіть у дитинстві», — розповідає він. «Мене приваблює романтичне почуття пригод. Мій батько був на військовій службі, і для мене це є природним вибором».

Навчався в Московському військовому училищі за часи Радянського Союзу. Коли в 1991 році СРСР розпався, він проходив службу в Східній Німеччині і брав участь у виведенні з неї радянських військ. За його словами, коли Україна проголосила Незалежність, він, не вагаючись, вступив до армії нової країни. Потім навчався в Національному університеті оборони.

Наєв неухильно піднімався по службі, під час заходів підготовки у Сполучених Штатах та Великобританії познайомився з західними військовими. У розмові наголошує, що як і багато інших патріотично налаштованих офіцерів, він був розчарований тим, що протягом багатьох років військовослужбовці були недостатньо забезпечені ресурсами, а значна частина кращого озброєння була продана, часто незаконно.

«Деякі люди здалися і залишили військову службу. Але я подумав, що це занадто легкий шлях. Я вирішив, що мені доведеться залишатися, — сказав він. «Командуючи батальйонами, потім бригадами, я завжди робив усе можливе, щоб мої підлеглі отримували належну підготовку, і щоб кожна частина брала участь навчаннях, наближених до бойових.» — розвповідає Наєв.

Починається війна

Після того, як Росія в 2014 році вторглася до Криму і зайняла велику частину Донбасу, Сергій Наєв командував сектором «Б» українських сил навколо Донецька, де відбувалися найбільш інтенсивні бої, у тому числі у міському аеропорті, який українські солдати тримали кілька місяців протистоячи чисельно переважаючому ворогу.

З початком війни Наєв обіймав більш високі посади, і в березні минулого року начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних сил України Віктор Муженко призначив Сергія Наєва на його нинішню посаду і зробив своїм заступником.

Колона з генералом Наєвим прибуває до першого з чисельних командних пунктів батальйонів і бригад, які сьогодні виконують бойові завдання на північному заході від Донецька, найбільшого українського міста під російською окупацією.

Командні пункти знаходяться на околицях малих міст в підвалах будівель, в основному покинутих тими, хто втік від важких боїв у 2014 і 2015 роках. На стінах підвалів розвішані великі екрани, що відображають дані і показують кілька зображень різних частин фронту. Деякі з них передаються засобами повітряної розвідки і всі вони контролюються зосередженими, переважно молодими чоловіками.

На кожній нараді офіцери збираються навколо Наєва і використовуючи великомасштабні карти, що розміщені або на стінах, або викладені на столах, пояснюють йому, що відбувалося в їхньому районі за попередній день. «Я прагну, наскільки це можливо, стежити за всім. Думаю, важливо підтримувати тісні контакти з моїми людьми, і не тільки з офіцерами, але й із звичайними солдатами на лінії фронту», - розповідає Наєв.

«Я запитую їх, чи є щось, що їм потрібно, і, якщо є щось, я намагаюся робити все можливе, щоб побачити, що вони це отримають. Я хочу, щоб вони відкрито розмовляли зі мною. Мій стиль — це не критикувати солдатів або молодших офіцерів під час моїх візитів », - говорить він. «Якщо я помічу те, що потрібно вживати заходи, я обговорюю це з людьми, що знаходяться в команді, і це вирішується без взаємних звинувачень».

Ключ до успіху

Росія сильно наростила чисельність російських сил, але Наєв говорить, що все залежить від інтенсивної підготовки, щоб вирівняти шанси. «Як командувач Об’єднаних сил, я вважаю, що моя головна сила — це ретельна підготовка до оборони», — наголошує він.

Головне в усьому цьому — бойова готовність рядового солдата — людини, яка повинна відбиватися від ворога, стріляти і вбивати його. Навчання є ключем до того, щоб кожен з них міг виконувати свій обов’язок, як це передбачалося. Врешті-решт все залежить від цих людей, які щодня ризикують своїм життям для своєї країни", — розповідає генерал.

Наєв говорить, що він відвідує позиції, які опинилися під обстрілом, або постраждали, щоб зустрітися з військовими в траншеях і відвідати поранених у лікарнях: «Більшу частину свого часу я проводжу тут, у своєму районі відповідальності, і коли мені не потрібно брати участь у засіданнях або конференціях або спілкуванні з делегаціями з Києва, я намагаюся відвідати якомога більше передових позицій».

Він проводив різдвяні та новорічні свята, відвідуючи своїх людей на передових позиціях уздовж всієї лінії зіткнення. Наєв з гордістю розповів, що його дружина і троє дітей приєдналися до нього в районі конфлікту на свята.

Вирушаючи відвідати фронтові траншеї поблизу Горлівки, всі, включаючи Наєва, одягають бронежилети і шоломи. Генерал має напівавтоматичний пістолет у кобурі, припасованої до передньої частини його бронежилету.

У бункері, що оточений стінами і стелею, яка служить командним пунктом на цьому відрізку з близько 400 кілометрової лінії фронту, генерал приймає доповіді молодших офіцерів, які розповідають йому про чисельні обстріли із стрілецької зброї. Українські військові вогонь у відповідь не відкривали.

«Вони могли б, але вони не відчували себе під прямою загрозою, і вони не хотіли витрачати боєприпаси», — схвально говорить Наєв.

Росія готується до нападу

Наєв говорить, що є ключові ознаки того, що росіяни готують повномасштабну агресію проти України.

«По-перше, вони збільшили чисельність своїх військ в цьому районі. Наприклад, там, де на базах біля українсько-російського кордону було вісім батальйонних тактичних груп, зараз вони збільшили цей показник до 12 в районі моєї відповідальності».

«Вони також значно збільшили кількість літаків, готових діяти з аеродромів на їх стороні кордону в Донецькій області».

Більш важливим свідченням було те, що «російські оперативні групи прибули до Донецької та Луганської областей, про що ми дізналися з перехоплень їх супутникового зв’язку».

Наєв зазначив, що також було виявлено особливий тип супутникового зв’язку, який використовують старші російські офіцери. Присутність російських генералів свідчить про важливі прийняті рішення та перегрупування військ — імовірно, в рамках підготовки до загального наступу.

Їхні можливості збору розвідувальних даних зросли в три рази: більше розвідувальних груп, радіоелектронних груп. Все це стандартні заходи, які проводяться при підготовці до наступу.

Наєв вважає, що ймовірність російської атаки збільшилася після того, як у листопаді минулого року в Керченській протоці стався випадок, коли російські військово-морські судна напали на три українські кораблі, що намагалися перейти до Азовського моря з Чорного моря. Росіяни захопили українські судна, поранили трьох українських моряків і забрали в полон усіх 24 членів екіпажів.

Наєв вважає, що інцидент є частиною російського плану взяти під свій контроль Азовське узбережжя України і створити наземний коридор на захід від території, яку Москва займає, через Маріуполь і далі до Криму. Він попереджає, що кремлівська пропаганда, яка стверджує, що Україна хоче використати хімічну зброю проти Донецька, спрямована на створення приводу для виправдання такого російського нападу.

Навчання з суворих уроків

Наєв заявив, що досвід України у 2014 та 2015 роках, коли регулярні російські війська завдавали великих втрат тоді відносно слабко підготовленому українському війську, показав нагальну необхідність відточувати здібності танкових і артилерійських підрозділів. Він сказав, що це було зроблено.

Він сказав, що надання Америкою у минулому році найсучасніших протитанкових ракет «Джавелін» стимулювало збільшення виробництва власних протитанкових ракет «Стугна» і «Корсар».

Він сказав, що вся територія під його командуванням була оцифрована з використанням складних супутникових і електронних технологій, з яких деякі надані США,так що точні удари артилерії можна знищення ворожої броньованої техніки можна нанести у дуже короткий час.

«Всі електронні ресурси об’єднані в єдину систему, що означає, що ми не тільки маємо можливість ідентифікувати місцезнаходження ворога, але й одночасно отримати відповідні координати для артилерійських підрозділів», — говорить Наєв. «Отже, коли в минулому відповідь на зворотний удар займала десятки хвилин, зараз кожен артилерійський розрахунок займає свою позицію протягом декількох хвилин».

Він повідомив, що повітряна оборона в районі операцій була посилена, і наголосив: «Якщо Російська Федерація намагатиметься використовувати свої військово-повітряні сили проти нас, вони будуть мати такі втрати, що її пілоти відмовляться літати тут».

Він сказав, що хоч у нього є сили зі спеціалізованою підготовкою ведення боїв в умовах міст, якщо російські війська намагатимуться увійти до Маріуполя, пріоритетом є не дозволити їм це робити.

«Наше завдання не дозволити війні прийти в місто», — сказав він. «Ви бачили, що наші сили розташовані на відстані від Маріуполя — наші оборонні рубежі знаходяться на підступах до міста. Але, де б вони не нападали, ми будемо захищати кожну частину нашої території, і ми маємо можливість це робити в досить рішучо».

Серця, уми і шоколад

На шляху до Авдіївки, прифронтового міста, яке постійно потрапляє в новини через обстріли і жертв, Наєв розповідає про те, як українським військам вдалося відтіснити російську армію подалі від міста, на кілька кілометрів ближче до Донецька. Багато жителів Авдіївки, які виїхали у 2014-му році, повернулися.

Наєв впевнений, що підвищення почуття безпеки і повернення до нормального життя — важлива частина роботи військових. «Ми повинні показати, що наша військова місія успішна. На телебаченні і радіо багато російської пропаганди, і армія повинна протистояти залякуванню людей», — переконує він.

Наєв зізнається, що сам любить музику і театр, тому заохочує організацію культурних подій для населення в прифронтовій зоні.

Заїхавши в місто дорогою, яка ще два роки тому була недіючою через близькість до російських військ, ми прямуємо до школи. Наєв і супроводжуючі його військові відкладають в бік зброю, перш ніж увійти до будівлі школи.

Тут в актовому залі чотири сотні дітей дивляться гумористичну постановку у виконанні театральної трупи, приїзд якої організували військові.

Після закінчення вистави генерал запрошує дітей до окремої кімнати і роздає їм шоколад. «Іноді доводиться роздавати боєприпаси, іноді — нагороди, а іноді — шоколад», — каже генерал. Навіть складно сказати, кому цей процес подобається більше — дітям або генералу.

ATACMS уже є: Селезньов сказав, чого не вистачає Україні для гарантованого знищення Керченського мосту

четвер, 21 листопад 2024, 23:55

Для того, аби зруйнувати Керченський міст, який зʼєднує РФ з окупованим Кримом, недостатньо буде самих лише ракет ATACMS. Для того, щоб руйнація переправи стала гарантованою, нам потрібні Taurus, передають Патріоти України. Передачу Україні цих ракет п...

Х*йло вкотре лякає світ, що воно "ядерний псіх": Зеленський відреагував на заяву Путіна про удар балістичним "Орєшніком" по Дніпру

четвер, 21 листопад 2024, 23:40

Сьогодні Росія визнала, що зробила уже другий за цей рік крок до ескалації війни проти України. Як наголосив президент України, по Дніпру була застосована нова російська балістична ракета, передають Патріоти України. "Путін ударив по нашому місту Дніпр...