"Українсько-польські відносини позбулися одного з двох найбільших подразників. Конституційний суд Польщі нарешті прийняв довгоочікуване рішення, скасувавши дію "української частини" поправок до закону про Інститут національної пам’яті", - пише у своєму блозі Юрій Панченко,
"Довгоочікуване – адже рішення щодо "ізраїльської частини" (щодо правок, які викликали протести Ізраїлю та засудження з боку США) Конституційний суд Польщі прийняв на півроку раніше.
Нагадаємо, що прийняття вказаного законопроекту стало одним із ключових законодавчих досягнень ультраправої партії Kukiz’15 – і відразу викликало міжнародні протести. Детальніше про норми цього закону – в нашій статті "Заборонений Бандера: які наслідки матиме польський закон про історичні злочини", яка вийшла рік тому.
Втім, більшого розголосу отримала не його українська частина – кримінальна відповідальність за "заперечення злочинів українських націоналістів у 1925-1950 роках, а також злочинів українських формувань, які були колаборантами ІІІ Рейху під час Другої світової війни", а відповідальність за твердження про польську провину у військових злочинах Другої світової.
Разом із тим у польському експертному середовищі була упевненість у тому, що й "українська частина" закону про ІПН буде скасована.
"Склалася така дивна ситуація, коли ніхто не хоче назвати себе батьком української частини закону про Інститут національної пам’яті! Хоча б тому, що тепер зрозуміло, що цей фрагмент є результатом дуже виразного впливу російських спецслужб. І його логічно ніхто не може пояснити", – наприкінці минулого року розповів в інтерв’ю ЄвроПравді відомий політолог, радник глави МЗС Польщі Пшемислав Журавський вель Граєвський.
Зрештою, подання до КС з проханням визнати ці норми антиконституційними подав президент Польщі Анджей Дуда. Отже, що означає рішення Конституційного суду і якими тепер будуть відносини України та Польщі?
Можна сказати, що ці відносини наразі повернулися до ситуації початку минулого року – до ухвалення вказаного закону. Проте проблема полягає в тому, що й тоді криза відносин була помітна усім.
В першу чергу йдеться про введення Україною мораторію на ексгумаційні роботи – крок, який вкрай болюче було сприйнято у Польщі.
Після цього мораторію широкого поширення набуло твердження про "історичну кризу" між країнами. Вирішити цю кризу спробували президенти двох країн – у грудні 2017 року Петро Порошенко та Анджей Дуда у Харкові узгодили план заходів із вирішення цієї кризи.
Цей план так і залишився на папері. За оцінкою з Польщі – через небажання України виконувати свої зобов’язання. За українською оцінкою – через прийняття відверто антиукраїнського закону.
Як мінімум, є сенс говорити, що рішення польського Конституційного суду відновлює можливість повернутися до виконання президентської домовленості у Харкові. Втім, це лише теорія. А на практиці ми повертаємося до ключового питання: чи має Україна у відповідь скасовувати мораторій?
З одного боку, логіка двосторонніх відносин вимагає від Києва показати зацікавленість у пошуках порозуміння з Варшавою. І звичайно, з точки зору Польщі, скасування мораторію – найкращий варіант зустрічного кроку з боку України.
Втім, виникає інша проблема – за таким сценарієм багато хто в Україні може відчувати себе ошуканими. І дійсно, варто нагадати, що мораторій було введено Києвом не просто так, а у відповідь на низку паплюжень українських поховань у Польщі – на які влада сусідньої країни старанно заплющувала очі. А останньою краплею стали події у Грушовичах, санкціоновані місцевою владою.
Варто нагадати, що у питанні відновлення українського меморіалу у Грушовичах, і не лише там, прогресу досі немає. А відповідно – чи варто Україні йти на односторонні поступки? Адже в такому випадку у наших польських партнерів може з’явитися готова формула відносин з Україною – нове загострення відносин, а потім деескалація в обмін на українські поступки. Втім, навіть такі ризики не можуть бути виправданням нашої бездіяльності.
Тут доцільно розповісти історію, яка сталася всередині минулого року. Один з українських високопосадовців, який має пряме відношення до вирішення історичної суперечки з Польщею, написав статтю для ЄвроПравди. Головна ідея статті: нам варто скасувати мораторій, можливо, замінивши його іншим обмеженням.
Адже мораторій не досяг своєї мети – він не лише не наблизив вирішення історичної суперечки, а й додатково налаштував поляків проти України. Хоча б тому, що в очах багатьох такі дії України є абсолютно аморальними. Такі дії Києва легко критикувати, апелювати до християнських цінностей, що їх дуже люблять у Польщі, ховаючи за критикою те, що руйнація українських пам’яток є не менш аморальною.
Втім, напередодні публікації автор статтю відкликав. Причина цього – набрання чинності антиукраїнських норм у новій редакції закону про ІНП, після яких подібні поступки стали неможливими.
Тепер цю перешкоду подолано. А відповідно, Україна має можливість перейти до вирішення болючого конфлікту із сусідом. Конфлікту, у вирішенні якого зацікавлені всі. Окрім, звичайно, Росії, де з таким нетерпінням чекають чергового загострення суперечок Києва та Варшави".
Владислав Селезньов, військовий експерт, полковник ЗСУ, речник Генерального штабу ЗСУ (2014-2017), зазначив, що українські оборонці біля Курахового тримають вузьку ділянку фронту, яка щільно прострілюється ворогом. Відстань від передових загонів армії ...
Танкова дивізія окупаційних військ країни-агресорки Росії наближається до Покровська на Донеччині, однак вона не настільки сильна, як може здаватися. Про це пише військовий оглядач Forbes Девід Акс, вказуючи, що Росія прагне повністю захопити Донбас, я...