"Чому я їжджу на передову? Тому що звуть. Так склалося, що я стала уособленням жінки, яка може приїхати, обійняти і сказати дуже прості слова", - Ада Роговцева

"Чому я їжджу на передову? Тому що вони звуть, знають мене не перший рік. Уже не говорять "була артистка", а говорять "була Ада Миколаївна". Так склалося, що я стала уособленням жінки, яка може приїхати, обійняти і сказати дуже прості слова. Що це за слова? "Хлопчики, рідні мої, золоті, ви розумніше, мудріше, краще нас, тому що ми не знаємо того, що знаєте ви. Ми не складали по шматочку, руки-ноги-голова, свого товариша, не стояли так і не дивилися смерті в очі один на один, коли секунда вирішує, жити тобі чи ні. Ми дуже багато чого не знаємо: тієї несправедливості, якщо не привезуть поїсти, ми не знаємо, як воно, коли пучки пальців об'їдають миші".

Треба, щоб хтось піклувався, і я роблю це по-своєму, кажу їм, що ви, краще, повернетеся до нас, не знають холоду, голоду, страху смерті і відчаю, коли ховаєш рідну, дорогу тобі людину. Вам потрібно буде пристосовуватися до нас. Виберіть таку позицію: ми до вас (хоча ми зобов'язані тим, хто прийде), але ви будьте вище і розумніше, зрозумійте тих, хто не розуміє", - пояснила вона.

За словами актриси, найгірше зло, яке є в Україні, це люди, душі яких сповнені байдужості. "Я стояла на тому місці, де за півтори години двох хлопчиків дуже серйозно поранили. На тому місці, в Водяному, я грала уривки з вистави і читала вірші. Зараз від цього села вже нічого не залишилося, тільки і чую про це в новинах. Треба їхати туди, цікавитися, треба, щоб тобі було боляче так, як болить тому обпаленому від п'ят до голови хлопчику. Якби всі так залучалися до цієї біди, ми б її припинили. На превеликий жаль, дуже багато байдужості. Є злі, дурні, агресивні, а є ще й байдужі. Якби мене запитали, що гірше - підлість або байдужість, я б відповіла, що байдужість. Є хороші слова про те, що з мовчазної згоди байдужих здійснюються всі найстрашніші злочини", - говорить Роговцева.

Також знаменитість розповіла про те, що бійці на передовій запропонували їй стати міністром оборони. "Одного разу на такій зустрічі близько до передової хлопчики сказали мені: "Треба, щоб ви були міністром оборони". Чому він так говорить? Тому що потрібно розуміти, як живе кожна людина, кожен солдат. Є такі хлопці в половині батальйонів, які говорять: "У мене ніхто не загинув, бо я не пускаю туди необстріляних, тих, хто боїться". І такими повинні бути всі люди в кожній професії, в кожному дні свого життя. Але, на жаль, це виключення", - резюмує актриса.