Гастарбайтер війни: На Донбасі проти України воює білоруський злочинець-рецидивіст з позивним "Горинич", оголошений на батьківщині терористом

Останнім часом із зони бойових дій на Донбасі все частіше надходять повідомлення про напружену ситуацію біля міста Ясинувата. Радіо Свобода дізналося, що одним із підрозділів бойовиків, які беруть участь в бойових зіткненнях на цьому напрямку, керує громадянин Білорусі Олександр Агреніч, передають Патріоти України.

Народився бойовик у місті Щучине, жив в Вовковиську. Наприкінці 90-х Агреніч пройшов строкову службу в Збройних силах Білорусі, служив у Гродно в зенітно-ракетній бригаді. Вісім зі своїх 37 років життя Олександр Агреніч провів в білоруських тюрмах. У 2014 році він поїхав воювати проти українських військ. На окупованій частині Донбасу колишній білоруський кримінальник-рецидивіст дослужився до командирської посади на боці сепаратистів.

Олександр Агреніч (позивний «Горинич») – досить відома постать серед сепаратистів, можна навіть сказати, публічна. Низку відеороликів за його участю можна знайти на Youtube. Сам «Горинич» став одним з героїв фільму російського телеканалу «Росія 24» «Військово-польовий роман», присвяченого бойовикам, які знайшли свою любов на війні.

Про «Горинича» писала офіційна білоруська газета «Советская Белоруссия» в статті «Гастарбайтери війни» (номер від 11 лютого 2016 року). Стаття розповідала про білорусів, які воюють на Донбасі. У цьому матеріалі «Советская Белоруссия» повідомляла, що «Горинич» має 5 судимостей – за вбивство, вчинене в стані афекту, за крадіжки і шахрайство. Видання також процитувало досьє правоохоронців на бойовика: «За місцем проживання характеризується негативно, як передбачається, вживає наркотичні засоби. Бере участь в бойових діях на посаді командира підрозділу розвідки бойовиків «ЛНР». Нещодавно переїхав з Луганська до Донецька, де бере участь в пошуку та ліквідації диверсійних груп. Намірів повернення до Білорусі не виявляє».

Журналіст Радіо Свобода зв'язався з Олександром Агренічем, коли той був на передовій під Ясинуватою.

Агреніч не приховує, що в Білорусі у нього було п'ять судимостей: «Так, не буду приховувати, у мене були судимості. У мене були судимості за крадіжку і шахрайство. Ну, як шахрайство – я ось узяв гроші, сказав, що віддам, а не віддав. Всього я 8 років провів у в'язниці», – говорить він. Деякий час у в'язниці він сидів разом з політв'язнем Миколою Автуховичем, про якого, до речі, бойовик висловлюється з великою повагою.

Після чергової відсидки Агреніч став їздити на заробітки до Росії – працював там будівельником. Саме там він застав початок війни на Донбасі. За словами Агреніча, рішення поїхати на війну було непросте, але його дуже вразило те, як про війну і «українські звірства» повідомляли російські ЗМІ.

«Я дуже наслухався про цю війну зі ЗМІ. Я приїхав з товаришем. Ми удвох у Росії працювали на одному будівництві. Я взагалі спочатку приїхав не воювати, мені було цікаво дізнатися, що відбувається», – згадує бойовик.

Поговоривши з «ополченцями», Агреніч разом зі своїм другом (жителем Вовковиська, який, за даними МВС, також раніше сидів у білоруській в'язниці), вирішили залишитися на Донбасі, щоб воювати проти України. На Донбасі у колишнього кримінальника відкрилися військові здібності. Зараз в угрупованні «ДНР» «Горинич» очолює підрозділ розвідки, в його підпорядкуванні – приблизно 400 осіб. Агреніч носить капітанське звання, отримує зарплату – 32 тисячі російських рублів.

З огляду на специфіку його підрозділу, Агреніч практично не залишає передової. Він абсолютно переконаний, що воює з «українськими фашистами». Каже, що вирішив воювати на боці сепаратистів якраз після того, як побачив «розбомбленому українськими військами школу». Водночас він не заперечує, що мирні жителі Донбасу страждають і від дій бойовиків: «Звичайно, страждають мирні люди. Ми не можемо бути ідеальними. Буває, коли масовий удар йде – ну, від цього нікуди не дінешся, ви самі розумієте, що це війна. Є жертви і через нашу вину, не буду заперечувати», – визнає бойовик.

«Я від Росії не бачив агресії, я бачив тільки допомогу. Те, що говорять, що нам привозять танки, – я цього особисто не бачив. Але приїжджали військові машини, привозили нам каски, бронежилети, засоби зв'язку і медикаменти. Я зараз говорю про свій підрозділ», – уточнює він.

Щоправда, дещо пізніше в бесіді з кореспондентом Радіо Свобода «Горинич» дуже високо оцінив ту допомогу, яку Росія в цілому надає бойовикам: «Якби не Росія, ми б усі тут здохли. Це завдяки Росії ми тут воюємо».

Мабуть, найцікавіша річ, яку розповів Агреніч Радіо Свобода, стосується кількості бойовиків-білорусів на Донбасі. За його словами, тільки в його загоні служать 40 громадян Білорусі, а в цілому на боці сепаратистів воює приблизно 700-800 білорусів.

Підтвердити або спростувати ці цифри немає ніякої можливості. Але якщо свідчення «Горинича» справжні, хоча б щодо кількості білорусів тільки в його загоні, то це змушує зовсім інакше, ніж досі, подивитися на масштаби участі білорусів у війні на Донбасі. Сорок громадян Білорусі в загоні з 400 осіб – це досить багато, враховуючи, що білоруси в підрозділ «Горинича» не відбиралися за національною ознакою – там є дагестанці, чеченці і представники інших національностей.

Згідно ж з даними МВС Білорусі, у війні на Донбасі брало участь близько 140 громадян Білорусі з обох сторін, 8 з них загинули.

Бойовик «Горинич» – вже не перший, хто говорить про те, що кількість білорусів, які воюють на Донбасі, значно применшується. Раніше бойовик Віталій Лещук заявив Радіо Свобода, що насправді білорусів на Донбасі приблизно в чотири рази більше, ніж про це говорять правоохоронці.

У Білорусі в Агреніча залишилися батько і два сини від першого шлюбу (на Донбасі «Горинич» одружився вдруге – з місцевою сепаратисткою з позивним «Багіра»). Однак повертатися до Білорусі найближчим часом він не планує, оскільки побоюється кримінального переслідування за свою участь у війні.

«Повернутися до Білорусі дуже хочеться. Хочеться побачити своїх батьків, я хочу побачити своїх дітей – у мене в Білорусі двоє синів ростуть. Але як мені повернутися? Олександр Григорович оголосив мене терористом», – говорить він.

До його родичів у Білорусі вже приходили представники правоохоронних органів: «У мене в Білорусі залишився батько – він живе в Вовковиську. До нього приходили зі Слідчого комітету Білорусі, приходили з КДБ потім. Щодо мене приходили. Зі мною воює хлопець з Вовковиська, з яким ми з дитинства знайомі, він живе через двір. Ми разом з ним поїхали воювати. Приїжджали гебешники і до його сестри. Я не розумію, чого вони від нас хочуть. Ми перебуваємо в Україні, ми не їдемо в Білорусь. Ви хочете, щоб я перестав воювати? Цього не буде. Я не перестану воювати, поки не дійду до Києва і не знищу всіх «фашистів», – каже бойовик.