І там теж живуть чудові люди: Ненависть жителів Донбасу до України спростували яскравими прикладами

Слова про ненависть, яку відчувають жителі Донбасу до України, є не більше ніж чутками — насправді багато жителів регіону люблять українців. Це випливає з розповіді капелана 28-ї бригади Збройних сил України Олега Заболотного в інтерв’ю ONLINE.UA, передають Патріоти України.

Священик розповів про кілька випадків, які сталися з ним на Донбасі і переконали в тому, що тут живуть чудові люди.

"За той час, що я їздив, дуже багато історій було приємних. Людей дуже багато хороших зустрічалося. Настільки багато, що я в черговий раз пересвідчився: таки є Божа сила. Ось, правда, від душі вам кажу: настільки воно захоплююче, що хоч бери і книжку пиши", — заявив він.

За словами священика, під час перебування його підрозділу в Станиці Луганській, у нього зламалася машина.

"Зламалася, коли я тільки з Кіровоградщини виїжджав. Довелося затриматися, ремонтувати двигун. Коли доїхав до Станиці — вона знову зламався. Ремонтувати там ніде було. І запчастин не було. Мені запчастини зі Львова в Старобільськ передавали. Поїхав я туди на "Нову пошту" отримувати ті запчастини — а повертатися мені вже не на чому", — пригадав він.

Капелан додав, що, оскільки автобуси вже не ходили, він пішов на блокпост українських військових.

"Розговорилися з хлопцями. Кажу: я родом з Бродів. А вони — хто зі Львова, хто зі Львівської області. Зупинили вони мені машину, в якій чоловік з дружиною їхали. Їдемо, розмовляємо. Вони мене і питають, звідки я. Зі Львівщини, але моя парафія — на Кіровоградщині. Межує з Миколаївською областю, з містом Первомайськ. Виявилося, що чоловік той — родом з Первомайська. Ось так і розговорилися — і я й не помітив, як доїхали до Станиці", — розповів Заболотний.

Крім того, за словами капелана, поламану машину йому потрібно було відбуксирувати за 130 км на Новотошківку.

"Тоді було слизько. Зима. А машина не заводилася, тому що двигун несправний. Я знайшов в інтернеті майстра, домовився з ним. Він каже: привозьте машину. А щоб її відтягнути, мені треба було 1,5 тисячі гривень. Грошей таких у мене не було, я ж перед тим вже раз за ремонт двигуна заплатив — і чимало.

"Що робити?" — думаю. Вирішив зателефонувати до того чоловіка, який мене підвозив. Кажу: можете чимось допомогти? Він за 10 хвилин телефонує, каже, що о 5 ранку біля КСП (командно-спостережного пункту) штабу буде стояти машина", — продовжив священик. Як і домовилися, чоловік приїхав і запитав "500 гривень знайдеш?". "Знайду, — кажу, — а решта..? Не переживай, — відповідає. Дістав тисячу, дав водієві, я ще 500 додав — і ми поїхали", — розповів капелан.

Після цього майстер в Новотошківці відремонтував двигун в машині священика, і той, разом з добровільним помічником, вирушив назад. Прибувши на місце, чоловік запросив капелана в будинок, пообідати.

"А там — п’ятеро дітей. Ми помолилися, мене запросили пообідати. А у мене — от чесно! — не було грошей, щоб розрахуватися. Ну, думаю, буду просити людину, щоб почекала. Я ж не втечу. Ми на місці. Питаю її: що за роботу? А він відповідає: їдьте! Ви робите добру справу. Так само, як і я. Щасливо!" — резюмував капелан.