Інтелектуальне узбіччя: На рік всім вченим України виділили бюджет одного закордонного вузу

На рік всім вченим України виділили бюджет одного закордонного вузу. Українська наука в цьому році ризикує пройти точку неповернення - закладене в бюджеті фінансування виявилося на 26% менше мінімальних потреб і на 12% менше, ніж в минулому році. Про це пишуть Патріоти України з посиланням на Нескучные новости.

Внаслідок цього деякі установи думають про скорочення третини співробітників, а самі вчені говорять: ситуація гірша, ніж в 90-х.

Наукових співробітників скоротять

В цьому році Національній академії наук України (НАНУ) бюджет дає 2 млрд 54 млн грн, тоді як тільки на зарплату потрібно майже на 300 млн грн більше.

«Такий бюджет, як у всієї науки, мають за кордоном окремі вузи! У минулому році з різних причин з НАНУ пішли 2,6 тис. співробітників, з них 80 докторів і 511 кандидатів наук, а в цьому можуть піти ще більше. Є постанова президії НАНУ: скоротити частину співробітників, щоб забезпечити повною зайнятістю і зарплатою тих, хто залишиться. В інститутах, які перебиваються заробітками, скорочення будуть невеликі, а в інших під загрозою скорочення може виявитися і третина, і половина трудового колективу», - каже голова профспілки працівників НАНУ Анатолій Широков.

За його словами, таке може трапитися, наприклад, в Інституті проблем матеріалознавства та Інституті електрозварювання ім. Патона. Це враховуючи те, що Інститут електрозварювання ім. Патона був свого часу національною гордістю завдяки своїм розробкам, які впроваджували по всьому світу.

Днями в великих наукових містах (Харкові, Львові, Одесі) пройшли мітинги вчених з вимогою збільшити фінансування. В їх інститутах вже перейшли на неповний тиждень і готуються до скорочень, хоча і кажуть, що спробують максимально зберегти штати. Так, в харківському Інституті радіофізики та електроніки за свій рахунок люди сидять вдома 10 днів в місяць, а з кінця лютого працюють в неопалюваних корпусах.

«Ми задіяні в чотирьох проектах НАТО (оборонні для України), але люди, працюючи три дні на тиждень, просто не в змозі виконувати свої завдання. Відповідно до фінансуванням потрібно скоротити 37% співробітників. Зарплати у молодших наукових співробітників близько 2000 грн, люди згодні і на півставки, але ми не можемо платити менше, ніж прожитковий мінімум. Ми шукаємо замовників де можемо, але ці гроші все не перекривають. Матеріали люди дістають у колег за кордоном, самі купити нічого не можемо», - розповіла нам науковий секретар Ірина Почаніна.

Науковий співробітник Інституту біохімії ім. Палладіна ситуацію порівнює з 90-ми роками. За його словами, зарплати зведені до мінімуму, залишилися голі ставки - 2-2,5 тис. грн. Багатьох перевели на 0,5-0,75 ставки.

«Знайти підробіток в університетах, читати лекції складно - чужих не беруть. Іноземні гранти отримати важко, рядові науковці можуть підзаробити на грантових програмах не більше $200 на місяць. Деякі підробляють перекладами в наукові закордонні журнали, але це теж одиниці. Решта, незважаючи на мізерні зарплати, повинні працювати з 9 до 17-18 годин. У нас в інституті поки є віварій з тваринами, на корм і кашки мишам гроші виділяють. А ось на реагенти гроші кому дають, а кому ні», - каже вчений.

Про подібне розповідають і аспіранти: всіх перевели на маленькі ставки, в інститутах працюють 2-3 дні на тиждень. «У нас з відділу скоротили 5 осіб з 12, я тримаюся, бо пишу дисертацію. Навіть якщо захистишся, ніхто не знає куди з цим подітися. Викладати в школу не підеш - занадто висока кваліфікація, а в інституті скорочення - ми не потрібні. Хто може, той халтурить, пише програми іноземним замовникам, а деякі тримаються за науку тільки тому, що можуть жити в гуртожитку», - ділиться аспірант Інституту кібернетики.

28-річний Олексій Степаненко, науковий співробітник Інституту молекулярної біології і генетики НАНУ, розповідає, що з 2014 року ситуація різко погіршилася: українські вчені практично перестали їздити на міжнародні конференції, так і в міжнародних проектах їх брати участь не кличуть, так як через бідність вони не здатні провести навіть найпростіші дослідження.

Тому сам Олексій замислюється про те, щоб виїхати з України: «Суть моєї експериментальної діяльності - отримати наукові результати, які можна опублікувати і зробити надбанням світової науки. Якщо я цього не можу зробити тут, в Україні, то який мені сенс залишатися, причому на відверто жебрацьку зарплату в 3 тис. грн?".

«Науку штовхають у прірву»

На думку академіка НАНУ Мирослава Поповича, в таких умовах ні про який розвиток мова йти не може - лише про виживання. «Всього врятувати не вийде. І мова не йде про те, щоб залишилися люди, які ведуть «чорнову» наукову роботу. Це і лаборанти, і доктора наук. Вони не стають лауреатами, але без них не рухається ні одне дослідження. Я б назвав це розгромом Академії наук», - сказав Мирослав Попович.

За його словами, проблема безгрошів'я веде до того, що вчені роблять такі роботи, які вимагають якомога менше експериментального матеріалу, але «витратні» роботи більш вагомі, і нескінченно так тривати не може. Не кажучи вже про те, що найталановитіші поїдуть за кордон, і через десять років науки в країні просто не буде.

У НАНУ пліткують, що на «дієту» вчених посадили неспроста. Нібито чиновники в Кабміні хочуть взяти під свій контроль Академію наук, щоб розпоряджатись належними їй об'єктами - будівлями в найбільш ласих місцях, землею і фінансовими потоками. Але офіційно це ніхто не підтверджує.

«Міністр освіти виступає за те, щоб частину науково-дослідних інститутів передати університетам, але фундаментальна наука повинна залишатися в НАНУ. Проблема в іншому - до влади прийшли люди, які в своїй кар'єрі не користувалися досягненнями освіти і науки, які далекі від усього цього. Тому і виходить, що освіта недоотримує 60-80 млрд грн від передбаченого законом, а на науку виділяється в п'ять разів менше від необхідного. Це приведе Україну на таке узбіччя, з якого не повертаються, в справжню інтелектуальну прірву», - упевнений екс-міністр освіти Станіслав Ніколаєнко.