Хіти тижня. "Динамо" Вроцлав: Як поляки "вбивають" футбольних "бандерівців"

Вроцлавське Динамо – повністю український клуб, який громив суперників в аматорському чемпіонаті Польщі. "Футбол 24" поспілкувався із Сергієм Недбайлом, президентом та головним тренером команди, передають Патріоти України.

– Динамо виявилося зайвим в аматорському чемпіонаті Польщі. Чому так трапилось?

– Все логічно. Це читалося ще минулого року, коли ми грали другий сезон у своїй історії. Я вже тоді бачив, що з вроцлавським філіалом Федерації футболу Польщі коїться щось не те, що відбуваються не дуже гарні рухи. Коли Динамо перемогло у семи матчах поспіль, я остаточно зрозумів – буде біда.

Отож, що відбувається? Нашу команду не допустили до матчів у дивізіоні В, яким опікується дальньошльонський філіал Федерації футболу Польщі. Причина – ми повністю українська команда.

– Чи знали ви заздалегідь про правила цієї ліги, які забороняють клубам мати у складі більше двох футболістів без паспорта країни-члена ЄС?

– Коли ми тільки розпочинали виступати у Польщі, то мали домовленість із федерацією, що у нас гратимуть винятково українці. Тобто, ніяких росіян, поляків чи білорусів. При цьому Динамо чітко дали зрозуміти: якщо команда перемагатиме, то зможе підвищитися у класі. Єдина умова, яку потрібно було виконати для Ліги В – зробити гравцям паспорт футболіста. Це нескладно. Ніяких додаткових умов, що ми повинні щось змінити, когось прибрати з команди або когось взяти, не було.

У першому сезоні в дивізіоні С команда ще будувалася. Динамо боролося за перше місце, але наші помилки вкупі з суддівськими рішеннями не дозволили виграти чемпіонат. Влітку минулого року стартував новий сезон. Керівникам ліги ми поставили багато запитань: чи все у нас в порядку, що потрібно підготувати для підвищення у дивізіон В і так далі.

Нам озвучили кілька умов. Наприклад, офіційно зареєструвати команду, що я й зробив, оформивши Динамо, як фундацію – некомерційну спортивну організацію. Ми ж не зібралися з хлопцями у дворі, щоб пограти і піти додому. У нас – офіційна організація, яка має адресу, реєстраційний номер.

Друга умова – зробити паспорти футболістів. Я цей момент проговорив із представниками Федерації футболу України. Мені сказали: не проблема! Для цього потрібні документи гравців, футбольне резюме, фотографії і певна сума грошей.

– Що було далі?

– Динамо стартувало у новому сезоні і перемоги пішли одна за одною. Керівник вроцлавського філіалу зрозумів, що навіть землетрус нас не зупинить, що ця команда підніметься вище. І розпочалися незрозумілі "гойдалки". Цей чоловік середнього віку, наскільки я зрозумів, погано ставиться до України. Адже якщо це порядна людина і професіонал своєї справи – він повинен був мені сказати заздалегідь: "Хлопці, ви можете грати і вигравати, але у вас не той формат, щоб виступати в лізі В". Але він мовчав.

Я здогадуюся, що сталося. Коли Динамо видало серію із 7 перемог поспіль, це не сподобалося деяким шовіністським командам. Систематично до нас проявляли агресію – не лише до гравців Динамо, але й до наших вболівальників, які у вихідний день приходили підтримати свою команду. Опоненти написали лист керівнику філіалу. А він, наскільки розумію, їх боїться. І ось – нам відмовили у підвищенні. Сказали грати тільки з двома українськими гравцями.

Прикро ще й тому, що наприкінці минулого сезону Динамо нарешті знайшло спонсорів. Це було кілька польських компаній, серед яких – потужний холдинг Inpel. Нам сказали: "Хлопці, виходьте у лігу В, і ми запропонуємо вам спонсорський контракт". А тут такі неспортивні перешкоди…

Ми написали листа у Федерацію футболу Польщі і отримали відповідь, в якій чітко вказано: це аматорський рівень, існують такі правила щодо гравців не з Євросоюзу, але є можливість реєструвати команду навіть з більшою кількістю футболістів з-за меж ЄС. Мовляв, рішення повинне прийматися на місцевому рівні.

– Ви дійшли до самого президента польської федерації Збігнєва Бонека?

– Ми хотіли з ним зустрітися, але в той період Польща приймала молодіжний чемпіонат Європи. Бонек, звісно ж, був дуже заклопотаний. Мені не вдалося до нього навіть додзвонитись, не кажучи вже про особисту зустріч. Після того, як ми пішли з листом від ФФП до Анджея Падєвскі (керівника вроцлавського філіалу – "Футбол 24"), а він відповів відмовою, бажання турбувати Бонека відпало.

Але я знаю точно, що пан Збігнєв – у курсі проблем вроцлавського Динамо. Періодично він відвідує у Вроцлаві поєдинки аматорських команд. Бонек – дуже гарна, порядна людина. Він не їздить на "Мерседесі" із купою охорони. Якщо б у нього була можливість щось змінити – він змінив би. Поляки не хочуть змінювати статут, бо сьогодні є українська команда, завтра з’явиться білоруська, азербайджанська, сирійська.

– Динамо розбіглося?

– Ми не хотіли, щоб наші гравці розійшлися польськими командами, тому боролися до кінця. У сімох футболістів Динамо є карта поляка, що прирівнює їх до місцевих. Одні відкрили б карту побиту, інші – річну візу. Нам відповіли: "Воно то так, але, хлопці, ви вже запізнилися на потяг, ми ніяких зусиль не будемо докладати, бо нам це нецікаво".

Утримувати гравців у команді я не маю права. Вони роз’їхалися. У мене ще є ідея дати останній бій і таки відстояти право представляти українську діаспору в аматорському чемпіонаті. Про професіональний рівень вже навіть і не мрію. Мене туди не допустять навіть якщо буде Третя світова війна. На даний момент Федерація футболу Польщі не надає Динамо ніяких умов, на яких команда може грати.

Були пропозиції роздмухати скандал, звернутися до ЗМІ. Чесно кажучи – нецікаво. Мені цікаво грати у футбол. Пропонували сконтактуватися із Святославом Цеголком, прес-секретарем Президента України. Але все це – балачки. Тож Динамо ніде не грає і навіть не тренується, бо ми втратили 80 відсотків гравців.

Навіщо мені витрачати свій час, сили і гроші, якщо я бачу, що ніякі паспорти, карти поляка, якісь інші дії не змінять шовіністичну позицію вроцлавської філії Федерації футболу Польщі. Не кажу про всіх людей, які там працюють. Комісія проводила голосування: четверо членів виступило проти нашого підвищення у класі, троє висловилося "за". Також Динамо підтримував керівник ліги С, але він не мав права голосу, бо його не переобрали в комітет.

– Прикро…

– А що зробила польська влада? Ви зараз будете сміятися або навіть реготати. Вони взяли другу, третю, четверту та п'яту команди, яких ми випередили в чемпіонаті, і перевели у клас В. Уявляєте? Це був плювок нам у душу.

У червні Динамо виступило на шостому чемпіонаті світу серед українських діаспорних команд, який відбувся в Івано-Франківській області. Дійшли до чвертьфіналу, де програли "білорусам". Шестеро гравців білоруської команди свого часу виступали на професіональному рівні у чемпіонаті Молдови.

Зараз вже жовтень закінчується. Коли я дивлюся, як грають в класі В, куди нас не впустили, починаю дуже сильно шкодувати, що заварив усе це з українською командою у Польщі.

– "Игра не стоила свеч"?

– (Після паузи) Динамо вигравало, а потім, перед самим носом, ми почули: "Ви – українці. Вертайтеся додому. Ні в яких аматорських чемпіонатах ви грати не будете". А місцевий царьок Падєвскі боїться взяти на себе відповідальність. Він навіть не намагався зберегти спортивний принцип. Йому важливо, якої ти національності, а це контрастує із політикою ФІФА, яка виступає проти расизму і шовінізму.

Падєвскі боїться фанатів клубу Шльонск, які дуже агресивні, можуть зустріти його біля дому і дати по голові, або ще щось зробити. Йому простіше сказати, що є статут. Цей статут вони прийняли у січні, коли Динамо відіграло перше коло і можна було побачити, скільки у нас перемог та який відчутний відрив від другого місця.

Нам пропонували знову виступати у лізі С. Є поляки, які ставляться до нас із симпатією, проте не мають права голосу або достатньої кількості голосів. Але я таке рішення на себе брати не став – у мене була команда. "Хлопці, ми будемо грати у лізі С?" На це не погодився ніхто. Тим паче, після того, як у лігу В перевели чотири команди, яких ми випередили в чесній боротьбі, яких ми винесли вперед ногами – 6:0, 9:0. "Ні, Сергію, вибачай…" – і розійшлися по інших командах.

Наш капітан Іван Шевченко зараз виступає у третій лізі чемпіонату Польщі. За його перехід ми отримали 5 м'ячів, які коштують близько 2,5-3 тисяч гривень. Такими м’ячами грають усі команди професіональних ліг Польщі. Ще кілька "динамівців" пройшли перегляд у польських клубах 2-4 ліг. Я так розумію, що питання їхнього працевлаштування відкладене до зимової паузи.

– Що робитимете тепер?

– Я б те саме хотів запитати у вас. Вам не дають права постійно перебувати в Польщі. Вашу команду залишають без ігор. Чи було б у вас бажання розвивати такий напрямок у цій державі?

Зараз я перебуваю у Києві, хоча періодично продовжую їздити в Польщу. Наразі не бачу жодної допомоги від української влади. Єдина людина, яка намагалася допомогти Динамо, – це Артем Зозуля, директор українського почесного консульства і принагідно директор фундації "Україна".

Ми намагалися зробити так, щоб консул зустрівся з Падєвскі, але бесіда не відбулася. Тож з нами поїхав Зозуля. Все, чого нам вдалося добитись – це обіцянка посприяти виступу Динамо в лізі С. Представники наших консульств чудово знають про ситуацію, але нікому нічого не треба.

– А до ФФУ ви зверталися?

– Ні, не звертався. Федерація футболу України – це Федерація футболу України, а не Польщі. Якщо я завтра зміню формат, знайду гроші і в мене гратимуть 20 поляків і 5 українців, з яких тільки 2 зможуть виходити на поле, Динамо розпочне чемпіонат не з ліги С, а з ліги А. Через 2-3 роки гратимемо у другій лізі чемпіонату Польщі. Але я змінювати формат не хочу і не буду. В аматорському чемпіонаті грали українські хлопці, які нічого поганого не роблять, які мають повагу у Вроцлаві, які є інтелігентними людьми. Якщо вони там залишаться, то стануть майбутнім Польщі, адже переважна більшість гравців Динамо – студенти.

Я б не хотів, щоб ми зникли із футбольної карти. Але що буде в наступному сезоні – не знаю. Коли ми тільки реєстрували команду, нам йшли назустріч. Мовляв, Україна і Польща – добрі сусіди, українці та поляки ставляться одні до одних з великою повагою, любов'ю і так далі. Зате потім, коли Динамо почало перемагати, нам стали пригадувати і Волинь, і бандерівців. Казали: "Їдьте на Донбас, там грайте у футбол". Напруга зростає з кожним днем. Ви ж бачите новини: українців у Польщі б'ють і навіть вбивають. А футбол – це частина цього великого дійства.

– Невже Динамо припинить існування?

– Я собі даю термін до кінця цього сезону. Дуже сподіваюся, що за цей час відбудуться вибори і замість Падєвскі прийде інша людина. У червні наступного року ми ще зіграємо на чемпіонаті серед команд української діаспори, а тоді приймемо остаточне рішення. Або виступатимемо у дивізіоні В, або закриємо клуб назавжди.