Росіяни перестали маркувати свої боєприпаси, які постачають бойовикам. На погляд кореспондента ТСН.Тиждень Андрія Цаплієнка, це технологія, коли злочинці замітають сліди, наголошують Патріоти України.

Знають, що доведеться відповідати, бо розуміють, що будуть виходити з Донбасу. Росіяни відходять, хоча дуже повільно.

У 2017 році довго не протрималось жодне припинення вогню. Якщо ворог не хоче мовчати, треба його відсунути. Тактика "повзучого наступу" виправдала себе. Гучна історія із звільненням Травневого і Гладосового, виявляється, лише одна із багатьох. Насправді за рік бойовики втратили не одну, а кілька позицій.

Бойовики минулого року були змушені залишити позиції поблизу Горлівки і відступити. Наразі район утримують Збройні Сили України. Відтак, повільне просування вперед триває.

Військовий із позивним "Авер" розповів, що на колишніх позиціях терористів знайшли ящики, сітки, гільзи. "Вони відійшли після того, як ми взяли Гладосове і Травневе. Посунулись донизу. Ось видно Горлівку як на долоні", - повідомив військовослужбовець.

Займаний район зовсім поруч із так званою Малою промкою. Біла споруда - найвища точка на цій місцевості, найбільший головний біль бійців ЗСУ.

Під час просування вперед варто обходити населені пункти, уникаючи міських боїв. Проте у Зайцевому вони тривають не один рік. Три роки поспіль українські військові та бойовики буквально дивляться один одному у вічі.

Іншого такого села на карті АТО не знайдеш. Зайцеве розділене навпіл. Лінія фронту перетинає центральну вулицю. Втім, до такої дивної ситуації тут звикли всі. Навіть військові зізнаються, що вони морально готові до того, що на місці цих жахливих руїн з часом з'явиться стіна на кшталт Берлінської.

З українського боку в селі чимало тих, хто чекає на "русский мир". Місцеві здають бойовикам позиції українців. Проте Україна потроху повертається на окупований Донбас.