"Коли свистять кулі, рвуться снаряди, ти у бронежилеті і в шоломі падаєш і знову підіймаєшся", - медик, яка рятувала поранених бійців АТО під вогнем із "Градів"

"Старший ординатор відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії Хмельницького військового шпиталю капітан медичної служби Ірена Ломаківська Указом Президента України 2015 року була нагороджена орденом «За мужність» 3 ступеня. Тендітна, привітна, усміхнена, мила і надзвичайно жіночна анестезіолог-реаніматолог Ірена Ломаківська провела в зоні АТО 4 ротації у складі лікарсько-сестринської бригади, яка за призначенням надає першу лікарську допомогу пораненому на полі бою і евакуйовує його до медичного пункту батальйону", - про відважного медика з Хмельницького пише Андрій Агєєв в Народній Армії, інформують Патріоти України. Він продовжує:

"На моє запитання: «За що така висока нагорода? Що робили?» - вона відповіла: «А що ми тільки не робили!..»

- Під час боїв ми просто намагалися робити те, чого нас вчили і для чого ми одягнули білі халати. Рятували життя наших захисників, робили все, що могли, і навіть трошечки більше. В екстремальних ситуаціях, коли свистять кулі, рвуться снаряди, кричать й стогнуть поранені, ти у бронежилеті і в шоломі падаєш і знову підіймаєшся, втому не помічаєш, думки зосереджені на одному — встигнути допомогти, бо від цього залежить, чи буде в когось «завтра»! — пригадує капітан медичної служби. — Добре пам’ятаю серпень 2014-го. З бійцями 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади виходили з оточення у Степанівці, неподалік Амвросіївки. Потрапили під обстріл зі «Смерчів» і «Градів». З медичного персоналу я була одна на два санітарні автомобілі. А в нас майже півтора десятка важкопоранених солдатів і офіцерів. Дорогою до медичного пункту бригади в трьох з них, до того ж у різних автомобілях, час від часу відбувалися зупинки - припинялося серцебиття чи дихання. Іншим по дорозі крапельниці міняла, бігала під обстрілом з одного автомобіля у другий. Вражала мужність хлопців. У мене тоді було троє лежачих на ношах. Два хлопці, в одного з них була поранена права рука, а в другого — ліва, сіли обабіч лежачих і здоровими руками тримали їм пляшки до крапельниць.

Напевно, людські можливості невичерпні. Це вкотре доводить приклад відданості своїй справі героїні цього матеріалу. Жіноча душевність, теплота та милосердя в поєднанні з мужністю іноді здатні здійснити все, навіть неможливе!"