"Мажорні ДТП в Україні, або Скільки коштує вбити людину і не сісти при цьому за ґрати", - Гнап (відео)

"Хоч наше суспільство хоч і важко чимось здивувати, харківському апеляційному суду це вдалося. Нещодавно він випустив на волю 19-ти річного харків’янина Тиграна Енгібаряна. Взимку цей син харківського бізнесмена на своєму авто Toyota Camry збив на пішохідному переході 17-ти річного харків’янина Володимира Віношкіна", - пише у своєму блозі Дмитро Гнап, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

"Подивіться це коротке і жахливе відео. Від отриманих травм пішохід тоді помер, а Енгібарян-молодший, збивши його, навіть не зупинився і помчав далі.

Згодом мажора затримали, справу розслідували швидко і передали до районного суду. За порушення правил дорожнього руху, які призвели до загибелі людини, і за залишення в небезпеці молодому гонщику Енгібаряну загрожувало вісім років позбавлення волі.

Прокурори попросили у суду п’ять років реального терміну. Зрештою, районний суд виніс рішення: засудити на три роки в’язниці. Але адвокати Енгібаряна подали апеляцію, і днями апеляційний суд Харкова виніс вирок – три роки умовно.

Винуватця смертельної аварії звільнили з-під варти просто в залі суду. Служителі Феміди послалися на те, що Енгібаряна можна не саджати за ґрати через те, що його батько відшкодував родичам загиблого втрати. І ті відмовилися від претензій.

Була озвучена і сума – 80 тисяч доларів, за які батьки загиблого юнака підписали відмову від цивільних позовів і були не проти умовного терміну для Енгібаряна. Цією згодою і скористалися судді, які позбавили мажора-вбивцю необхідності відбувати тюремний термін. І це не перший випадок, коли грошовитих винуватців смертельних аварій або їх молодих нащадків суди випускають на волю, оскільки родичам загиблих вони сплатили компенсацію.

Свого часу я робив журналістське розслідування про те, як таких ось мажорів суди звільняють від реальних термінів покарання, оскільки за порівняно невеликі гроші вони можуть відкупитися від тюрми.

Проаналізувавши близько восьми випадків, я дійшов висновку, що в середньому вартість людського життя в таких аваріях коштує 20 тисяч доларів. Саме стільки в середньому платили мажори або їхні батьки за відмову від претензій з боку родичів жертв.

Одна з таких історій – смертельне ДТП, яке зчинив киянин Ярослав Мізін. На пішохідному переході він збив матір трьох дітей Ольгу Погадаєву. На величезній швидкості Mercedes Мізіна летів Дніпровською набережною на червоне світло. І зніс жінку, коли вона перетинала дорогу на пішохідному переході.

Машина Мізіна зупинилася лише через 200 метрів, влетівши в припарковані на узбіччі автівки. Коли очевидці аварії дісталися до водія, то в напівпритомному від алкогольного сп’яніння стані він почав погрожувати їм своїми родинними зв’язками.

Свого часу я робив журналістське розслідування про те, як таких ось мажорів суди звільняють від реальних термінів покарання, оскільки за порівняно невеликі гроші вони можуть відкупитися від тюрми.

Проаналізувавши близько восьми випадків, я дійшов висновку, що в середньому вартість людського життя в таких аваріях коштує 20 тисяч доларів. Саме стільки в середньому платили мажори або їхні батьки за відмову від претензій з боку родичів жертв.

Одна з таких історій – смертельне ДТП, яке зчинив киянин Ярослав Мізін. На пішохідному переході він збив матір трьох дітей Ольгу Погадаєву. На величезній швидкості Mercedes Мізіна летів Дніпровською набережною на червоне світло. І зніс жінку, коли вона перетинала дорогу на пішохідному переході.

Машина Мізіна зупинилася лише через 200 метрів, влетівши в припарковані на узбіччі автівки. Коли очевидці аварії дісталися до водія, то в напівпритомному від алкогольного сп’яніння стані він почав погрожувати їм своїми родинними зв’язками.

На суді винуватець аварії пообіцяв заплатити родичам загиблої 20 тисяч доларів, щоб компенсувати шкоду. Через це суддя звільнив Мізіна від тюрми і дав п’ять років умовно. Бо Кримінальний кодекс справді дає можливість суддям засуджувати умовно в тому випадку, коли родичі жертв від претензій відмовляються. Але Кодекс дає лише можливість, а не зобов’язує суддів відмовлятися від реальних термінів покарань.

А небідні родичі мажорів, як ми знаємо, шукають будь-які можливості і підходи до суддів, які, як ми знаємо з інших розслідувань, люблять розкішний спосіб життя. Тобто, судді можуть саджати за ґрати навіть попри компенсацію, а можуть, як ми бачимо, і не саджати.

Примітний факт: коли через рік я поговорив з чоловіком загиблої Ольги Погадаєвої, він повідомив, що Мізін не заплатив йому і половини обіцяної на суді суми.

Чому ж він вирішив взяти гроші і відмовитись від претензій? Чоловік пояснив, що подумав, що дружину вже не повернеш, від мажора в тюрмі йому користі буде мало, а так хоч компенсацію за загибель отримаєш.

Важко звинувачувати людей, які пережили таке горе, але очевидно, що своєю згодою – гроші в обмін на свободу для вбивць – вони провокують безкарність мажорів на дорогах. Останні знають: що б не сталося, від тюрми завжди можна відкупитися. І саме цією шпариною в законі користуються жадібні судді, спритні адвокати і впливові батьки винуватців аварій.

Головне, щоб вони розуміли: звільнивши від тюрми чергового такого гонщинка, колись вони самі чи їхні родичі можуть потрапити під колеса оскаженілого мажора. Який знаючи, що від вбивства за кермом можна завжди відкупитися, в п’яному угарі летітиме на червоне світло".