На замітку Москві: Топ-14 ознак фашизму в визначенні Умберто Еко

У мережі вшанували пам'ять італійського письменника, філософа, вченого Умберто Еко, згадавши його спостереження. Про це пишуть Патріоти України з посиланням на Нескучные новости.

1. Яскраві прояви націоналізму. Урочиста демонстрація прапорів, гордість військовими досягненнями, заклики до національної єдності на цьому тлі характерним чином пов'язуються з підозрами до всього іноземного і зі спалахами ксенофобії.

2. Презирство до прав людини.Права людини при фашистському режимі знецінювалися - вони перешкоджали виконанню цілей правлячої еліти. Використовуючи пропаганду, такі режими домагалися того, що населення покірно приймало порушення прав людини, соціально ізолюючи і демонізуючи тих, хто був об'єктом цих порушень.

3. Пошук «цапів-відбувайлів» .Однією з найбільш значущих спільних рис всіх фашистських режимів був пошук ворогів - для покладання на них відповідальності за свої помилки, відволікання населення від інших проблем і напрямків соціального розчарування в контрольоване русло. Люди, які виступали проти таких режимів, отримували ярлик «терористів» і відповідне звернення.

4. Засилля всього військового. Правляча еліта завжди ототожнювала себе з армією. Величезна частина національних ресурсів йшла на військові витрати, навіть якщо при цьому важко було забезпечити внутрішні потреби країни. Для фашистських режимів військова міць була вираженням національної переваги, і вони використовували її при першій-ліпшій можливості, щоб залякати сусідів і збільшити свою владу і престиж правлячого класу.

5. Засилля сексизму. Фашистські режими бачили в жінках громадян другого сорту, зберігали тверду позицію проти абортів і стимулювали в суспільстві гомофобські настрої. Це відбивалося і в драконівських законах, які користувалися підтримкою з боку традиційної релігії країни.

6. Контроль над засобами масової інформації. Засоби масової інформації при фашизмі часто перебували під жорстким контролем влади і ні на крок не могли відступити від лінії партії. Методи контролю включали не тільки видачу дозволів і доступу до ресурсів, економічний тиск і наполегливі заклики до патріотизму, а й загрози.

7. Одержимість національною безпекою. Апарат національної безпеки служив фашистським режимам репресивним інструментом, який працював в умовах секретності і без обмежень. При цьому будь-який сумнів в його діяльності клеймився як зрада.

8. Зв'язок між релігією і правлячим класом. Пропаганда підтримувала ілюзію того, що фашистські лідери виступають захисниками віри, а їх опозиція - безбожники. У людей складалося відчуття, що опиратися владній еліті - все одно що повстати проти релігії.

9. Захист влади корпорацій.Тоді як приватне життя звичайних громадян перебувало під суворим контролем, великі компанії могли діяти з відносною свободою. Корпорації не тільки гарантували потужне військове виробництво, а й виступали додатковим засобом соціального контролю.

10. Придушення робочих об'єднань. Робочі руху вважалися силою, яка могла кинути виклик політичній гегемонії правлячого класу. Такі рухи придушувалися і прирівнювалися до кримінальних угрупувань. На бідні верстви населення дивилися з презирством і підозрою.

11. Зневага до інтелектуалів і мистецтва. Вважалося, що інтелектуальна і академічна свобода загрожує національній безпеці і патріотичним ідеалам. Свобода думки і вираження засуджувалася і придушувалася.

12. Одержимість злочинами і покараннями. Чисельність ув'язнених при фашистських режимах була дуже високою, при цьому поліція отримувала героїчну репутацію і майже необмежену владу, що призводило до численних зловживань. Щоб виправдати розширення повноважень поліції, влада стимулювали у населення страх перед злочинцями, зрадниками і ворогами.

13. Протекціонізм і корупція. Підприємці, близькі до влади, використовували своє становище для збагачення. Корупція розвивалася в обох напрямках: фашистський режим отримував фінансову допомогу від економічної еліти, а та - політичні послуги від уряду. Члени владної еліти часто користувалися своїм становищем і для присвоєння національних ресурсів.

14. Підтасовка результатів виборів. Нібито вільні вибори були, як правило, фіктивними. При реальних виборах правлячі еліти прагнули маніпулювати кандидатами, щоб отримати вигідний результат.

Великий мислитель був покійний Умберто Еко.