Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
"Він із тих неговірких і спокійних чоловіків, із яких доводиться витягувати по слову, проте в мовчанні яких ховається безліч безцінних історій. "У Горлівці був, - говорить він про свій попередній бойовий досвід так, наче йдеться про найбуденніші речі. - У селищі Новгородське", - пише Олена Максименко на сторінці "Повернись живим" у Фейсбук, повідомляють Патріоти України, і продовжує:
"Вже два роки Роман працює снайпером, у минулому ж лишилася спокійна робота логістом та родина. "Війна для мене почалася з Майдану, - згадує він. - Після того, як почалися "заварушки" в Криму, уже було ясно, до чого це…"
"Піти на фронт одразу ж добровольцем він не міг, адже мусив утримувати родину: "Ми знімали квартиру… Коли почалася війна, я був у самообороні київській. У кожному районі свій підрозділ… на громадських засадах самоорганізовувалися. Коли отримав соціальні гарантії - так, підписав контракт. Певні уроки снайпінгу давалися ще з вишколом. Багато різних курсів проходив…"
Весна ще тільки починає заявляти про свої права, і в бліндажі, де ми спілкуємося, справжній дощ. Не рятують ані розкладені ганчірки, ані підставлені відра - на підлозі утворюються калюжі, вода крапає на тебе вночі… Проте боєць розповідає: затоплення - це ще не найгірша несподіванка з боку природи: "Тут усе тече, в Новгородському нас миші заїдали. Це було просто лихо, вони з’їдали геть усе, усе, що можна! Сьогодні отримали продукти, завтра вже нема!"
Не рятували й коти - вони часом переїдали гризунів, від чого їх нудило. "Якщо рюкзак не закриєш - наступного дня там уже два десятка мишей сидить, вони уже все погризли, пообсцикали - уже мишача колонія!.. - говорить боєць. - Якщо хтось їв сало і не помив руки - пообгризали пальці. Ґудзики відгризали, каремати їли… Ми їх пробували травити, купляли кілька кілограм отрути - не встигли розсипати, за півгодини вони все з’їли… купили мішок, і ледь встигали їм підсипати. Потім вони почали трохи гинути, а ми за кілька днів уже спускалися в бліндаж як ото в якийсь морг. Дуже смерділо тими трупами… І їх менше не стало!..".
Проте, жодні побутові негаразди чи порушення тиші, здається, не здатні вивести його з рівноваги. Вірить, що війна його не змінила жодним чином, а на питання, що дається тут найважче, він довго мовчить, перебираючи свої спогади.
"Не знаю!.. - каже зрештою. - Наче нічого важкого ще не було!" Розповідає, що після війни хоче вернутися, продовжити роботу, і просто жити далі. До слова, Роман і його побратими дислокуються в одній із найгарячіших точок на лінії фронту".
Хоча трагедія сталася не в Українських Карпатах. Однак недалеко від нашого кордону. З Польщі, Словаччини та Румунії надходить все більше повідомлень про ведмежу небезпеку. У Польщі неподалік Бещадського національного парку, що поряд кордону зі Словаччи...
У Франції почався суд над 24-річним мешканцем міста Лібурн, який упродовж чотирьох років ловив їжаків і утримував їх у клітках, аби знімати контент для TikTok, передають Патріоти України. Як повідомляє France Bleu, чоловік використав для цього понад 25...
