Наші за кордоном: Як українці святкують Великдень далеко від рідної домівки

"Як правило, більшість заробітчан на великі релігійні свята приїжджають додому, однак є й такі, кому відзначити Пасху з родиною в Закарпатті не вдається. Отже, ми вирішили поцікавитись у краян, як вони святкують Великдень далеко від рідної домівки", - пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ», передають Патріоти України.

"Великдень в Угорщині: багато м’яса та поливанок

Багато традицій у нашій області залишилися від часів, коли наш край входив до складу Угорщини. Збереглися навіть традиційні рецепти Великодніх страв. У цьому, зокрема, переконують ті, хто зараз там живе.

«У Будапешті мешкаю вже сім років. Виїхали туди на постійне місце проживання разом із родиною. Я маю угорські корені. Батьки – також. На Закарпатті буваю приблизно двічі на рік. Гостюю у родичів, бо тягне туди, де народилася і виросла. Деколи Великдень святкую у рідному Хусті, та частіше – в Угорщині, – каже екс-закарпатка Марія Сабов.

Зі слів 43-річної жінки, спільного у двох сусідніх народів дуже багато. «Пасха в Угорщині відзначається з великим розмахом. Там так само, як і в нас, попитом користуються писанки. Як правило, використовуються магазинні декоративні, або шоколадні. Штучні продають найчастіше дерев’яні або глиняні з національними орнаментами. Також до свят там готують багато м’ясних страв. Навіть Великдень називається «húsvét», що означає м’ясоїд. Отже, угорці купують багато ковбас, шинку, яка є просто королевою столу, сальтисон», – запевняє пані Марія.

Цікаво, що за давнім звичаєм, у селах Угорщини досі обливаються, як і у нас. «Колись на Пасху хлопці тягнули дівчат до річок та до криниць і там на них виливали відро води. Зараз усе більш цивілізовано, але обряд зберігся досі. Для цього нині використовують парфуми. Між іншим, як і у нас», – ділиться думками жінка.

Отже, суттєвої різниці у святкуванні Великодня наші земляки в Угорщині не відчувають.

Великдень в Італії: святкові карнавали

Олена Рокосовик із Мукачева в Італію виїхала на заробітки. Там мешкає вже десятиліття. Вдома буває дуже рідко. Паску часто там пече собі сама. «У Мілані доглядаю за 87-річною бабусею. Це – вже третя моя робота. Перша господиня була дуже доброю, ми разом святкували два Великодні, оскільки вона католичка, а я – православна. Зараз маю дуже капризну хазяйку. У минулому році пекла собі паску вночі, коли вона спала, аби не сварилася. У цьому році, на щастя, свята співпадають, тож сподіваюся, що все буде гаразд»,- наголошує 58-річна жінка.

Як запевняє пані Олена, італійці люди дуже побожні, але вкрай запальні. Великдень там святкують дуже помпезно. Та то й не дивно, адже центр католицизму знаходиться там… у Ватикані. «На Великдень у Римі влаштовують святкові процесії, такі собі хресні ходи, що нагадують карнавали. Костюмована процесія починається від Колізею і тягнеться багатьма централними вулицями. Це нагадує спектакль про життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа. Самі італійці захід не вважають розважальним, але подивитися на нього щороку приїжджає багато туристів»,- каже мукачівка.

Великдень у Канаді: наші земляки їдуть у Вегревіль

Наших земляків у країні кленового листка чимало. Святкують вони часто саме за українськими звичаями, адже діаспора там дуже велика. «У Монреалі живу п’ятий рік. Щаслива, що одразу вдалося знайти роботу та друзів. Удома не була ще жодного разу, хоча мрію. На Великдень наша діаспора влаштовує свята, які нічим не відрізняються від тих, до яких ми звикли в Україні,- розповідає колишня ужгородка Едіта Майор. – Українських церков там багато, богослужіння аналогічні до наших. Крім того, там дуже популярним є писанкарство. До свят можна записатися на усілякі майстер класи, спробувати зробити ексклюзивний виріб своїми руками. А ще там щороку багато емігрантів з’їжджаються до пам’ятника українській писанці у місті Вегревіль. Це – дійсно солідне яйце, вагою більше двох тонн, що має довжину 8 і ширину 5 метрів. Виготовили його з уламків літаків, воно нагадує флюгер і крутиться на вітрі».

Крім того, як наголошує 26-річна закарпатка, в Канаді до свят вулицями проходить хресна хода. Священики ідуть містами і поливають священною водою все на своєму шляху. «Канадці люблять розваги, тож до свят тут влаштовують малечі різні змагання, – запевняє Едіта. – Наприклад, хто збере у кошик найбільше пасхальних яєць. Взагалі тут дуже модні великодні зайці. Малеча вірить, що вони несуть шоколадні яйця».

Великдень у Чехії: Великоніч та частування вином за побиття

Заробітчанин Юрій Ковач із Виноградова нерідко залишається на Пасху у Празі. Однак працював закарпатець і в інших містах і за майже два десятиліття виїзду на сезонні роботи добре вивчив традиції західних сусідів. «Слова Великдень у чехів немає. Там зате є Великоніч. Основна частина цікавих обрядів припадає на понеділок. Що мене найбільше здивувало, так це те, що на Пасху хлопці вербовими прутиками б’ють дівчат і вони за це їм навіть вдячні,- розповідає 56-річний чоловік. – Вважається, що такі дії дарують представницям прекрасної половини вроду і здоров’я. За «побиття» дівчата навіть частують парубків вином. Щоправда, таке шоу відбувається найчастіше в селах, у Празі подібного дива я не зустрічав. А ще – в понеділок жінки обливають водою чоловіків».

Як наголошує закарпатець, «Христос воскрес» у Чехії не вітаються. Крім того, діти вірять, як і в більшості країн Європи, що великодні яйця несуть кролики, а писанки можна придбати на кожному кроці. А ще у чехів дуже популярними є великодні пряники – баранці.

Загалом наші земляки вміють призвичаюватися до будь-яких умов і можуть прижитись абиде. Утім на Великдень усе ж більшості емігрантів та заробітчан хочеться побувати тут, у рідному Закарпатті."