По вуха у багнюці: Бійці ООС розповіли, в яких умовах доводиться воювати на Донбасі (відео)

Війна на Донбасі зараз відбувається з поправкою на погодні умови. Фронтові дороги настільки розмило, що до деяких позицій бійці добираються винятково на військових броньованих машинах, а в окопах солдатам доводиться сидіти по вуха в багнюці, повідомляють Патріоти України з посиланням на ТСН.

На вулиці добрячий мінус, але навіть попри це фронтові дороги, розмиті осінніми дощами, на всю зиму перетворюються на липку непроїздну трясовину. Із густими шарами багнюки здатен впоратись хіба найбільш прохідний транспорт – наприклад, БРДМ. Впливає погода і на тактику захисту, особливо якщо армійські позиції розташовані в низині. Через проблеми з оглядом і зумовлену погодою слабку маневреність військових бойовики підкрадаються майже впритул – на відстань 100 метрів. "Зараз сто метрів до території, яку вони контролюють, а до їхніх самих постів тісячу метрів", - пояснюють учасники ООС.

Аби не дошкуляли ворожі диверсанти, українські бійці, попри мороз й багнюку, чимдуж окопуються. Роблять це вдень, коли на окупованій стороні майже спокійно. Ворожі стрілки активізуються, коли починає сутеніти. "Зі стрілецької стріляють. Таке – кулемет, автомат, не дуже", - каже військовослужбовець на прізвисько "Зелений". "Вчора на моїй зміні цілу годину з АК чи РПК. Одиночний там чи коротка черга. Ми ж не бачимо, поле ось так іде, куди стріляти", - зізнається його побратим "Кіра". Просто так, із запалом, аби налякати бойовиків, він вже не стріляє.

Те, що цей чоловік досвідчений й багато пережив, видає його впевнений й трохи сумний погляд. Він на фронті від початку війні, влітку 2014-го воював під Іловайськом, там потрапив в полон. "Якраз 24 серпня. Наші парад проводять, а ми без техніки, без нічого", - каже він. У підвалі окупованого терористами Сніжного чоловік провів три місяці. Про те, що було там, він згадує із сумною посмішкою й чесно зізнається, що, як і всі, боявся. "Спочатку. Потім звикаєш. Потім стає по барабану: вб’ють, не вб’ють. Морально тільки було важко", - каже "Кіра". З того часу, попри полон й поранення, він постійно повертається на фронт. І переконаний, що зараз воювати вже мають ті, хто має досвід. Але, попри все, йому дуже хочеться повернутися додому. "Три дівчинки і хлопчик. Останній, дочекався", - посміхається він.