Скоро Новий рік, гарне свято, яке повертає нас у дитинство, іграшки, вечеря, радість, та якесь містичне очікування змін, змін до кращого.
Звісно що у такий день не прийнято розмірковувати про погане, кожному з нас хотілося забути про жахи війни на сході нашої країни, обійняти друзів-воїнів, але, нажаль, вони дуже далеко, а когось вже нема.
І хотілось би маленьке прохання до кожного патріота - не дуже афішуйте у соцмережі новорічні святкування, пам'ятайте про тих, кому ми завдячуємо цією можливістю. Тих воїнів-захисників, які у ці свята не зможуть обійняти рідних, не забудьте про них, зателефонуйте, підтримайте, їм дуже потрібно щоб ми розуміли і пам'ятали ту важливу справу, яку вони роблять для нас.
Щиро ваш о. Лука.
P.S. Надихнула мене на цей трохи сумний пост ось ця світлина:
У Слобідському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки спростували повідомлення про загибель сина радянського серійного вбивці Андрія Чикатила на російсько-українському фронті. Про це повідомив начальник Слобідського рай...
До Дня Державного прапора України оператори батальйону безпілотних систем RUGBY TEAM 129 окремої важкої механізованої бригади підняли синьо-жовті стяги на етнічних українських землях у селах Горналь і Гуєво в Курській області РФ. Про це у суботу, 23 се...