Скоро Новий рік, гарне свято, яке повертає нас у дитинство, іграшки, вечеря, радість, та якесь містичне очікування змін, змін до кращого.
Звісно що у такий день не прийнято розмірковувати про погане, кожному з нас хотілося забути про жахи війни на сході нашої країни, обійняти друзів-воїнів, але, нажаль, вони дуже далеко, а когось вже нема.
І хотілось би маленьке прохання до кожного патріота - не дуже афішуйте у соцмережі новорічні святкування, пам'ятайте про тих, кому ми завдячуємо цією можливістю. Тих воїнів-захисників, які у ці свята не зможуть обійняти рідних, не забудьте про них, зателефонуйте, підтримайте, їм дуже потрібно щоб ми розуміли і пам'ятали ту важливу справу, яку вони роблять для нас.
Щиро ваш о. Лука.
P.S. Надихнула мене на цей трохи сумний пост ось ця світлина:
26-річний десантник «Карасу» прийняв свій перший стрілецький бій майже впритул. . Історію десантника розповіли у 46-й окремій аеромобільній Подільській бригаді ДШВ. До війська Дмитро потрапив після перевірки документів. Далі були ТЦК, навчальний центр...
Знаменитостей часто зображують як бездоганних ікон краси та гламуру. Але за сяйвом криються особливості зовнішності, настільки непомітні, що їх можна побачити хіба що зблизька. . Від зайвих сосків до шрамів - ці невеликі особливості додають селебам ін...
