Прообраз малозійського "Боїнга" в небі України: До річниці таємничої загибелі однієї з кращих футбольних команд Радянського Союзу

11 серпня 1979 року в небі над Дніпродзержинськом (нині Кам’янське) зіткнулися два пасажирські літаки Ту-134. Ця катастрофа стала однією з найбільших в історії авіації. Загинули 178 осіб, в тому числі всі футболісти ташкентської команди "Пахтакор".

Один з лайнерів прямував з Воронежа в Кишинів, на борту перебувало 88 пасажирів і 6 членів екіпажу. Другий літак прямував з Ташкента до Мінська. Крім 14 футболістів, тренера, лікаря і адміністратора, на борту було ще 60 пасажирів і 7 членів екіпажу. У цій катастрофі загинули всі 178 людей, в їхньому числі 36 дітей. Зіткнення сталося в 13:35 за східноєвропейським часом на висоті 8400 метрів в небі над Україною.

Версії трагедії

Згідно з офіційною інформацією, слідство все звалило на людський фактор. Диспетчери не розібралися в складній ситуації, не врахували правила фразеології і радіообміну, пілоти через хмарність і дощ, просто не могли помітити літаки один одного.

У підсумку молдавський ТУ-134 врізався в мінський, відтяв йому частину крила і відразу ж вибухнув. Пілот мінського лайнера, незважаючи на ушкодження і розгерметизацію, ще якийсь час перебував на льоту, але на висоті 4500 метрів літак увійшов в піке і розбився недалеко від села Курилівка.

Фото: sputniknews-uz.com

А ось неофіційна версія трагедії куди більш гучна. В цей же день в Москві проходив фінал Кубка СРСР з футболу. Наприкінці гри вболівальники майже не стежили за тим, що відбувається полі – пішов слух, що Пахтакор розбився в повному складі.

На виході зі стадіону багато хто був упевнений – висоту розчистили для Леоніда Брежнєва. Нібито він прямував чи то в Крим, чи то з нього. Тому жоден з бортів не пустили на висоту 10 тис. метрів.

Фото: aviaforum.ru

В той день дійсно один з високопоставлених партійців здійснював переліт і для нього розчистили злощасні 10 тис. За однією з версій, це секретар ЦК КП України, за іншою – керівник монгольських комуністів, що прямував до Криму якраз на зустріч з Брежнєвим.

— Мені здається, що Пахтакор загинув через недолугості наших ППО, ставши їхньою черговою жертвою. Літак, я вважаю, збили там, де йому не можна було з’являтися… Просто через помилку диспетчера борт з футболістами залетів в повітряний простір над якимось оборонним об’єктом”, – пізніше висловив таку версію тренер Пахтакора Олег Базилевич.

Цієї версії дотримувалися і деякі родичі загиблих футболістів. Однак в цей час військових навчань на цій території не проводили, а розглянути оборонні об’єкти з висоти 8400 метрів в умовах хмарності навряд чи можливо. До того ж характер пошкоджень від вибуху істотно відрізняється від пошкоджень при зіткненні і падінні.

Під грифом “Таємно”

Про авіакатастрофу радянські ЗМІ повідомили лише через тиждень, і то мимохідь, на останній сторінці спортивного видання, в невеличкій замітці, де розповідалося про похорони футболістів у Ташкенті. В центральній пресі інформації про трагедію не було. В газеті ЦК КП Узбекистану "Правда Сходу" написали невеликий некролог за три дні до похоронів.

Можливо, трагедія не набула б згодом такого розголосу, якби в числі загиблих не виявилося футбольної команди з вищої ліги.

На думку багатьох уболівальників, це був найкращий склад за всю історію існування ташкентського клубу. Команда прямувала на черговий матч чемпіонату СРСР в Мінськ, де повинна була зіграти з місцевим "Динамо".

Залишитися в живих

Дивом вижив головний тренер команди Олег Базилевич, який відправився побачитися з сім’єю і в Мінськ повинен був добиратися самостійно.

Пощастило уникнути трагедії масажисту клубу Анатолію Дворнікову, який з друзями святкував день народження і запізнився на рейс. Серед гостей був журналіст Олег Якубов.Чоловіки засиділися і проспали рейс.

Футболіст Анатолій Могильний не розрахував час до аеропорту і його місце зайняв травмований Михайло Ан.

Пахтакор після трагедії

Спорткомітет СРСР в перші дні після загибелі футболістів кинувся збирати нову команду. Так як знайти в Узбекистані футболістів потрібного рівня визнали неможливим, звернулися до всіх радянських клубів. На звернення оперативно відреагували багато спортсменів, серед яких були футболісти ЦСКА, Спартака, Торпедо, Чорноморця.

Перший матч нового Пахтакора відбувся вже 23 серпня. Вони грали в Єревані проти Арарату. Гра закінчилася з рахунком 3:1 на користь господарів.

В регламент чемпіонату СРСР була внесена стаття, за якою протягом трьох років незалежно від результатів Пахтакор зберігав місце у вищій лізі (на практиці цей пункт був застосований в 1981 році, коли Пахтакор посів останнє, 18-е місце в чемпіонаті).