Українка отримала престижну нагороду на Канському кінофестивалі

Журі Каннського кінофестивалю, в якому домінувала європейська школа авторського кіно, під керівництвом голлівудського ветерана Роберта Де Ніро присудило "Золоту пальмову гілку" фільму техаського патріарха Теренса Маліка "Древо життя" з продюсером Бредом Піттом в одній з головних ролей. За словами Де Ніро, картина виявилася "тією самою, яка за розміром і значущості підходила під масштаб призу". Швидше за все, фільм Маліка буде номінований і на голлівудського "Оскара", повідомляють Патріоти України з посиланням на сайт Нескучные новости.

Другий за значенням приз фестивалю, Гран-прі, поділили бельгійські брати Дарденни ( "Хлопчик з велосипедом") і турецький режисер Нурі Більге Джейлан ( "Одного разу в Анатолії").

Кращим режисером визнаний датчанин Ніколас Рефн ( "Драйв"), а приз за кращий сценарій присуджено ізраїльській стрічці "Примітка" (автор сценарію і режисер Йосеф Седар).

Кращим актором названий француз Жан Дюжарден, який зіграв зірку німого кіно в чорно-білій стилізації Мішеля Хазанавічуса "Артист".

Приз за кращу жіночу роль отримала Кірстен Данст, яка зіграла головну роль у фільмі "Меланхолія" Ларса фон Трієра. Приймаючи нагороду, сяюча Кірстен Данст змушена була подякувати журі за те, що фільм фон Трієра не зняли з конкурсу. З чуток, ця картина вже заборонена до прокату в Америці.

В черговий раз без "Пальмової гілки" залишився улюбленець Канському публіки і п'ятикратний учасник головного конкурсу іспанець Педро Альмадовар, чия "Шкіра, в якій я живу" з Антоніо Бандерасом у головній ролі привела в захват критиків.

15 хвилин з життя робітничої околиці Києва

Єдиною стрічкою зі Східної Європи, яка була удостоєна цього року нагороди в головному конкурсі, стала короткометражна робота "Крос" киянки Марини Вроди. Випускниця інституту імені Карпенка-Карого, Врода народилася і виросла в київському робітничому передмісті Бортничі і знімає фільми в рідному дворі.

15-хвилинний ескіз "Крос" - історія підлітка, "злинявшого" з фізкультурного забігу, але вимушеного бігти "по життю". Майже рік Марина Врода намагалася знайти фінансування для свого скромного проекту на Україні. Не знайшовши підтримки ні у державних фондів, ні у магнатів українського кінобізнесу, Врода і її друзі-однодумці зняли фільм на власні гроші.

Матеріал побачила француженка Флоранс Келлер і запропонувала фінансувати пост-продакшн в Парижі і просувати картину на фестивалі під французьким прапором. Таким чином короткометражка з Бортничів виявилася французьким лауреатом "Золотої пальмової гілки" в конкурсі короткого метра, а українка Марина Врода отримала, нарешті, шанс на те, щоб знайти в Європі гроші на повнометражний фільм про життя своїх співвітчизників.