"Українські артисти нічого не порушують, виступаючи у сусідів": Андрій Данилко заступився за Ані Лорак

У 2013 році Народний артист України, який грає незмінну Вєрку Сердючку, Андрій Данилко пішов з публічного простору. Нині артиста без гриму можна побачити лише в журі "Х-фактора". Сам артист відзначає, що за нинішньої ситуації, зараз для Вєрки Сердючки не час, пишуть Патріоти України з посиланням на на портал "Знай".

- Андрій, Вас знають і люблять за кордоном. Чи не думали емігрувати?

- Еміграція - це коли ти сидиш на одному місці, тебе щось не влаштовує, і ти їдеш в інше, де тобі краще. А ми захотіли поїхали, захотіли приїхали. Який сенс для мене в еміграції, якщо я більше в роз'їздах? Емігрувати через нездатність людей вирішити ситуацію і просто робити свою роботу якісно - мені б таке в голову не прийшло.

- Чим живете крім роботи і поїздок?

- Звичайним життям. У мене один раз за все життя вийшло побувати в США просто так, без концертів. Нас запросили на тиждень моди в Нью-Йорк. Ми з Інною пішли тільки на 2 покази - природно, в своїх образах. Побачив показ і кажу Інні: так ми ж тут найкрутіші зірки, виходить. Всі біжать до нас фотографуватися, а не до моделей. Ми втомилися від такої уваги і вирішили, що у нас є в запасі тиждень і ми проведемо його в своє задоволення. Це рік тому було - просто гуляли, сиділи в кафе, дуріли. Вперше в житті відчули, що таке Нью-Йорк, хоча були там тисячу разів. Нью-Йорк - абсолютно моє місто - нікому до тебе немає діла, все спокійно, зайшов в кафешку, сів з кавою і вигадуєшь - атмосфера для творчості дуже хороша. У нас тут складно з цим.

- Зараз багато артистів скаржаться на кризу. Навіть зірки першої величини почали їздити по провінціях.

- Напевно, тому, що раніше їздили в Росію з концертами, там було багато концертів, корпоративів, замовлень. І провінція не розглядалася, бо була інша зайнятість. І концерти в провінції - це нормально. Артист хоче заробити, провінційний глядач теж хоче розважитися. Мені здається в українському шоубізнесі почалася велика перебудова після відбору на Євробачення та багато наших артистів в паніці. Виступали реально сильні люди, молоді, не було нічого жлобського на цьому відбірковому. У журі були я, Руслана і Костя Меладзе. Я погодився з тієї простої причини, що в журі сидять люди, які мають до Євробачення якесь відношення. По-моєму цей відбірковий відкрив нову сторінку в українському шоубизнесі. Всі побачили, що у нас багато нових молодих артистів з європейською музикою. І ті, хто раніше виконував якесь ретро - їх сторінка перегорнулась за один вечір. Потрібно відповідати часу, а ті люди, які довго на сцені, вони вже увійшли в зону комфорту.

- Ви виступаєте зараз тільки на закритих вечірках. Чи торкнулася Вас криза?

- Я, коли тільки починав, весь час думав про завтрашній день і ніколи не жив на широку ногу, не гуляв, не купував собі дорогі речі. Тому зараз у мене є якась захищеність - я можу дозволити собі в чомусь не брати участь. Мені не потрібно їздити на концерти і бігати з каналу на канал - якщо хтось це дивиться, ці передачі, то це добре, але мені вони не подобаються.

Для когось Росія була ринком, а для когось і не була. Працювали там одиниці - Потап і Настя, Лобода, "Віагра". Решта могли так - приїхати з концертом, але це був не заробіток. Ми ж говоримо про те, що артист повинен бути гастролером. Свого часу Сердючка була гастролером №1 в Росії. Ми збирали два палаци спорту в Лужниках поспіль. Це був 2004 рік, нам відмовили в Кремлі, де вже продавалися квитки. І добре, що ми працювали з впливовими прокатниками, які перенесли концерт в Лужники. Забито було до такої міри, що ми своїх знайомих не могли провести в зал. Тобто, як комерційний продукт, ми були затребувані.

- Зараз багато артистів розділилися на табори ...

- Які такі табори? Ми живемо в своїй країні, абсолютно окремо від будь-яких таборів, течій і націй.

- Але ж деякі представники шоубізу критикують інших за ті ж поїздки в Росію, концерти там.

- В Росію їздять потяги, є закон, який не забороняє там працювати - так в чому проблема? Прийміть закон, який заборонить всім туди їздити на роботу і всі змиряться. Я для себе вибрав свідомо ситуацію не виступати публічно ніде. Так, я втрачаю великі гроші, але я пішов на це через спірність ситуації. Згадайте, що було з Ані Лорак - ми тоді були в Москві і дивилися всю цю провокацію по телевізору. І це подавалося там: дивіться, які в Україні фашисти. Хочеться сказати Ігорю Мірошниченко, який засвітився на цій акції проти Лорак - ти, тварь, і ти спеціально зробив так, щоб там все це показали. Я не знаю, яка людина Мірошниченко, я говорю про нього, як про публічну персону. Він написав мені щось у відповідь: нехай Данилко зайде на сайт ВР і подивиться, скільки я добрих справ зробив. Я був шокований - мені ще потрібно шукати його добрі справи? Так я їх по телевізору вже бачив - як у людей на концерті Лорак квіти з рук виривали, не пускали, бійку влаштували. Раз тобі не подобається позиція Ані Лорак - не ходи на її концерт, не купуй квиток, нехай вона без твоїх грошей загнеться. Коли стоїть міліція і 15 дурнів зі щитами громлять концертний зал і підривають міліціонера - це що?

Тому я не беру участі в публічних концертах і не бачу себе в зйомках. Мені не подобається обман, перекручування, маніпуляція. Я не бачу нічого жахливого в тому, що артисти їздять заробляти до сусідів, і в той же час я знаю кілька артистів, які до цього цілували м'які місця Кіркорову, а зараз пишуть такі тексти, що диву даєшся. Вони ні там нікому не потрібні, ні тут, зі своїм репертуаром, своїми піснями - це взагалі не має ніякої комерційної складової. І пишуть ці артисти все це від злості. І винна Ані Лорак в тому, що більш успішна.

Українські артисти нічого не порушують, виступаючи у сусідів. Та й виступають вони перед людьми, які ніякої агресії не несуть, навпаки приходять на українського артиста. Ми приїжджали - там за одним столом сидять росіяни й українці, переживають, співчувають, запитують, як у нас тут. Я бачив в якому жаху була Ані Лорак після цькування. Я-то вже тертий і битий калач. Я пам'ятаю в 2004 році натовп з плакатами "Данилко-муділко, геть з України". Все було організовано через те, що я їздив до Росії з концертами. У 2001 році я був в Тернополі - була така ж ситуація. Тоді на останньому концерті в нас почали кидати яйця. Міліція все-таки схопила цих хуліганів. Чоловік п'ять поставили обличчям до стіни в коридорі, ми потім підійшли до них. Я тоді наївним був, кажу: Хлопці, в чому проблема, ну не подобаюся я вам, все буває - не ходіть на мої концерти. А мені один з них відповів: так нам же потрібно за щось їсти. Виявилося, їм за цю акцію заплатили гроші.

- Хто заплатив? Конкуренти?

- Партія "Свобода". Від неї, крім агресії я взагалі нічого не бачив. Якщо вже у Лорак така ситуація, то чому ці Мірошниченко не згадують про бізнес Президента в Росії? Згадайте хоча б проблему української мови, яку піднімала "Свобода". Державна повинна бути українська мова, а в іншому - хоч російська, хоч китайська, хоч іврит. Адже це ніколи не було для нас проблемою. Це все придумано навмисне. І виходить ситуація: дві собаки гавкають, а не спить все село.

- Може бути, за допомогою таких питань людей відволікають від більш насущних проблем?

- Я не розумію, що повинно бути в головах у людей, які це допускають. Це ж потім відіб'ється на дітях, на цілому поколінні. Це я можу рот відкрити і мало не здасться, а решта артистів, звичайні люди? Я сам собі такий критик і кат, що мало не покажеться і абсолютно адекватно ставлюся до себе і оцінки якихось користувачів, на кшталт "Данилко, с#ка, хлопчика "зарубав" на прослуховуванні" на мене не впливають. Особливо мені сподобалося, коли до цієї фрази додали "Хлопчик же співав пісню великого Скрябіна". І я от думаю - яке лицемірство. Людина загинула, і його вже на п'єдестал поставили. А коли за життя його обзивали і не пускали за якісь передвиборчі концерти - було нормально? Наші люблять труїти людину, а потім, коли її не стане, звеличувати її.

- Що б сказала Вєрка Сердючка про нинішню ситуацію в країні?

- Я ось дивлюся і навіть не знаю, як на це реагувати - на всі ці тарифи, комуналку, курс долара, ціни. Не розумію, як можна бути на такому посту, як Президент чи Прем'єр-міністр і не думати про людей. Я теж керівник - правда, колективу, не країни. Я думаю в рамках цього колективу. Немає роботи, наприклад, і надходить якась пропозиція - я все одно беруся за роботу, вибиваю гроші, хоч невеликі, тому що я керівник, я зобов'язаний думати про колектив. Я собі не візьму, але дам людям. Мені здається, наші керівники могли б собі щось не взяти, подумати про людей в кінці кінців, а у них цього немає. Яценюк щоп'ятниці віщав, яка ситуація в країні, а потім бац, і його немає. Коли дивлюся передачу, розповідають про якесь розслідування, де звинувачують вище керівництво держави, у мене виникає питання - чому ніхто з них до суду не подасть? Нехай спростують ці речі, розказані журналістами, або підуть, раз вони такі нечесні. Значить це все правда? Сердючка б сказав тільки одне слово про нинішню ситуацію: Бл#ді!

- Володимир Зеленський і "95-ий квартал" зараз активно експлуатують політичну тему. Чи не хочете змінити амплуа або зробити Сердючку більш політичною фігурою?

- У Зеленського свій коник - політика, він робить це добре. У мене зовсім інший гумор - народний, побутовий. У "Кварталу" своя специфіка, на злобу дня, як кажуть: зранку в газеті, ввечері в куплеті. Я віддаю їм належне. Мені ж хочеться робити речі, які поза часом. І це здається найскладнішим

- Коли все-таки Вєрка Сердючка знову з'явитися на українському екрані і на нашій сцені?

- Напевно, коли все трохи розсмокчеться (слово-то яке). Мені колись дуже сподобалася одна фраза на кіоску: "Пішла на базу. Повернуся коли повернуся". Тут не важливо, коли повернеться Сердючка, а важливо - з чим. У нас є купа матеріалу, але все повинно бути на часі. Так що питання "коли?" не стоїть, потрібно задавати інше запитання "з чим?".