Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
Відзначається, що вона чи не вперше публічно поділилася власним тяжким досвідом переживання травми і пояснила, що відчуває людина, коли намагається накласти на себе руки.
"Я український ветеран, мені 23 роки. У 18 років, після завершення школи я з перших днів війни стала добровольцем. Моя участь у бойових діях завершилася після небойові травми. Тоді я пережила депресію, ПТСР та спробувала покінчити життя самогубством. Зараз у мене довічна інвалідність 1 групи, а це, на жаль, для повнолітніх постраждалих в нашій країні означає практично повну ізоляцію, відсутність підтримки і кваліфікованої допомоги після гострого періоду лікування", - розповів про своє життя Яна.
Вона підкреслила, що інвалідність для повнолітніх постраждалих в нашій країні часто означає неможливість отримати освіту, влаштуватися на роботу через дискримінацію, недоступність і відсутність інклюзивності.
"У моєму випадку ситуацію ще більше ускладнив той факт, що я - жінка. Якщо потерпілий - невідомий чоловік, не дитина або заможна людина, то після отримання травми він швидше за все виявиться один на один зі своїми проблемами, без мінімального соціального захисту, який, до слова, надають в інших розвинених країнах. На щастя, ветерани державної армії можуть скористатися дієвими механізмами допомоги після отримання травми, поранення або захворювання. Але для таких, як я - тобто для добровольців - ці механізми часто недоступні через відсутність офіційного статусу учасників бойових дій", - розповіла вона.
Волонтер звернула увагу, що кілька тисяч людей, які в перші роки війни встали на захист України, до сих пір не мають статусу учасників бойових дій і будь-яких пільг.
"Коли Росія анексувала Крим і почала війну на Донбасі, я була фактично підлітком. Мріяла стати лікарем, готувалася до вступу в медичний університет. Але відклала свої мрії і відправилася добровольцем захищати свою країну, не маючи ні найменшого уявлення про бойові дії. Як і всі, хто бачив війну, - я більше її не хочу. Коли я служила в активних точках фронту, в найважчі часи, то навіть уявити не могла, з якими труднощами мені доведеться зіткнутися далі. Я не могла навіть подумати, що через два роки після закінчення безтурботного і мирного життя вип'ю все ліки, які знайду в квартирі, намагаючись покінчити життя самогубством. Кожен, хто чує зараз мої слова, може допомогти запобігти самогубствам ветеранів в Україні. Одне самогубство ветерана - це вже занадто багато. Ми як нація прагнемо, щоб рівень самогубств в нашій країні дорівнював нулю", - сказала Зінкевич.
Відповідно до одного з проведених в Україні досліджень 95,2% бійців з вибірки заявили, що не отримали достатньо психологічної підтримки та підготовки в своїй військовій частині. Серед тих, хто отримав травми або поранення, відсоток ще більше.
"Як кажуть в нашому середовищі: з війни можливо прийти, але неможливо повернутися. Я мрію, що спільними зусиллями, з вашою допомогою кожен з наших побратимів і сестер по зброї зможуть подолати ПТСР і не пройдуть той жахливий шлях, пройшла я", - резюмувала волонтер.
Дружина українського боксера Олександра Усика Катерина 1 серпня в Instagram Stories опублікувала відео за участі чоловіка і їхньої доньки Марії, передають Патріоти України. . У ролику Катерина Усик показала, як боксер іграшковим пилососом нібито чисти...
Солдат Третьої штурмової, Герой України Андрій Сергієнко з позивним «2.0» розповів, як у Києві його зупинили працівники Територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Історією військовий, який на фронті втратив обидві ноги, поділився у ...
