98-річний ветеран СС "Галичина", якого звинувачують у нацизмі, змушений покинути Канаду (відео)

98-літній ветеран СС «Галичина» Ярослав Гунька через звинувачення в нацизмі вимушений їхати до Латинської Америки. Про це він сказав у коментарі канадським журналістам, передають Патріоти України.

Пан Ярослав заявив, що хотів «просто покинути цей світ у колі сім'ї, але через ненависть, яка настигла його останнім часом від людей, він змушений покинути Канаду».

22 вересня спікер парламенту Канади Рота під час виступу звернувся до колишнього військового, 98-річного Ярослава Гуньки, який був у залі під час візиту Володимира Зеленського до Канади. У Палаті громад в той час також був прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо. Він відрекомендував його як українського та канадського ветерана Другої світової та назвав героєм, який служив у Першій українській дивізії й «воював за незалежність України проти російських агресорів тоді та продовжує підтримувати армію сьогодні». Ентоні Рота подякував Ярославу за службу, а зала відреагувала оплесками.

Канадський Центр у справах Ізраїлю та євреїв (The Centre for Israel and Jewish Affairs, CIJA) відреагував, наголосивши, що ветеран Гунька воював на боці 14 дивізії Ваффен нацистських військ СС, а ці війська брали активну участь у геноциді євреїв.

Наступного дня спікер Ентоні Рота зробив офіційну заяву з вибаченнями й наголосив, що звернутися до Ярослава Гуньки було лише його особистою ініціативою. Згодом Спікер нижньої палати канадського парламенту оголосив про відставку

Що відомо про Ярослава Гунька

Народився чоловік у селі Урмань на Бережанщині Тернопільської області й виховувався у патріотичному дусі.

Дивізія СС «Галичина» формувалася у 1943 році. Заяву на вступ до неї 18-річний хлопець подав після закінчення бережанської гімназії. Спершу проходив загальний рекрутський вишкіл, як і усі майбутні дивізійники, на території Польщі, далі – потрапив до підстаршинської школи зенітної артилерії в Мюнхені.

Дослідник історії дивізії СС «Галичина» та заступник голови Галицького братства вояків цієї дивізії Ігор Іваньков розповів Суспільному, що Гунька мав звання вістуна – у Ваффен-СС військах це означало позицію штурмана.

«Брав участь у боях під Бродами (у 1944 році з радянською армією – ред.). Згодом Гунька потрапив у полон до британців. Так сталося з більшістю вояків «Галичини». Менша частина – десь півтори тисячі, опинилися в американському полоні. Він же був серед тих, кого відправили до Італії, в Ріміні», – розповідає Іваньков.

Як Гунька потрапив до парламенту Канади

Коли дивізійника звільнили, певний час він залишався в Британії, а у 1954 році вирушив до Канади. Там був учасником Братства колишніх вояків першої Української дивізії Української національної армії, дописував у вже згадане українськомовне видання «Вісті комбатанта», був членом Конгресу українців Канади (КУК), спостерігачем на виборах до Верховної ради 1994-го, а у 2003-му був делегатом від КУК на світовому конгресі українців.

Джон-Пол Химка – канадський історик українського походження, професор історії Східної Європи Альбертського університету, зазначає, що Гунька був активним учасником української громади, однак назвати його відомим – складно. До того ж у спільноті українців Канади намагаються не акцентувати на минулому тих, хто свого часу воював в СС «Галичина».

Химка припускає, що саме таке шанобливе ставлення до колишніх вояків-українців, без глибокого знання контексту й привело Гуньку в парламент Канади.

Спікер парламенту Канади, який запросив Гуньку, міг знати його як свого виборця: колишній військовий СС «Галичина» живе у Норт-Беї в окрузі Ніпіссінг – до того, як стати спікером, Рота був депутатом саме від цього округу. Відомо, що з Норт-Бея у 2022-му Гунька їздив за 130 км до Великого Садбері – протестувати проти війни РФ в Україні.

Як Гунька опинився в Канаді

Нюрнберзький трибунал, який у 1945-46 роках судив винуватців злочинів нацизму, не знайшов доказів причетності до них вояків дивізії СС «Галичина». Але попереду були ще нові перевірки. Дивізійників, що, як і Гунька, перебували в полоні в Ріміні, потім привезли в Британії, де у 1948-му вони стали остаточно вільними.

За словами Іванькова, перед тим, як випустити експолонених за кордон (а вони розʼїхалися здебільшого до Канади, Бельгії, Аргентини, Австралії тощо), Британія мала впевнитися, що вони не причетні до скоєння воєнних злочинів. В Канаді, однак, зазначає Джон-Пол Химка, вже ніхто нікого не перевіряв через відсутність доступу до архівів.

У 1985-му в Канаді зʼявилася комісія, яка мала розслідувати факти можливої причетності СС «Галичина» до скоєння воєнних злочинів нацистів. Її назвали іменем її очільника – судді Верховного суду Квебека у відставці Жюля Дешена. «Комісія наголосила на тому, що дивізія не причетна до злочинів проти людяності чи воєнних злочинів, її не можна засуджувати як групу, та й приналежність окремих осіб до дивізії не вважається злочином», – розповідає Іваньков.

Комісія визнала, що підстав для позбавлення громадянства чи для судового переслідування ветеранів дивізії на території Канади немає.

«Знайти злочинців серед вояків дивізії не вдалося. Але це підвищило чутливість цього питання. В дивізії служило 25 тисяч людей. Це велика організація, у неї є власна історія, вони справді чинили погані речі. Однак не можна екстрадувати людину, коли немає геть ніяких доказів, що саме вона робила упродовж війни», – говорить Химка.