Безпілотники Третього Рейху: Смертоносні керовані машини

В квітні 1942 року перші машини отримав 300 танковий радіокерований батальйон. В якості командирських машин та машин операторів використали танки Pz. III в яких апаратура керування монтувалася в броньований забаштовий ящик. Підрозділ отримав перші зразки Bogward IV під час боїв за Севастополь і заявив про знищення 36 укріплень та 11 гармат. З січня 1943 року. підрозділ отримав номер 301 і перейшов на новий штат з трьох окремих рот – 312, 313 та 314. Командирські «трійки» замінили на самохідні гармати Stug 40. Планувалося що підрозділ досягне операційної готовності до травня 1943 року, але станом на 5 липня (початок операції «Цитадель») 312 та 313 роти мали 7 одиниць Stug 40, 314 9 одиниць при штаті в 10 машин управління на одну роту та 24 радіокеровані заряди плюс 12 в резерві. Отже повнокровний батальйон трьохротного складу налічував 32 Stug 40 (30 машин операторів і 2 в роті управління) та 108 Bogward IV. Крім того в підрозділі було передбачені бронетранспортери для перевезення механіків-водіїв самохідних мін.

Щодо бойового застосування то ось фрагмент рапорту 505 батальйону тигрів за період з 5 по 8 липня.
Один заряд був направлений на відстань 800 метрів проти 2-х або 3-х позицій протитанкових гармат і підірваний, знищивши їх разом із супроводжуючою піхотою. Другий був відправлений на 400 метрів проти Т-34, який був знищений після того як таранив його. Три заряди були відправлені між 400 і 600 метрами проти трьох бетонних дотів і знищили їх. Два B IV були відправлені на 800 метрів до позиції протитанкової гармати та стрілецького окопу знищивши їх Одна з машин потрапила на ворожі позиції і була підпалена коктейлем Молотова, вибухнувши та ліквідувавши позицію.

Машини 313 роти 654 дивізіон використав для підриву радянських мінних загороджень. Під час висування на мінне поле чотири машини заблукали та заїхали на своє мінне поле проте інші чотири виконали завдання і самохідні гармати змогли пройти через зроблений прохід. Згодом три заряди знищили дві протитанкових позиції та ДОТ.

Дванадцять машин 314 роти задіяли для прориву 656 дивізіону через мінні поля, а «Штуги» операторів як контрольні машини. Проте сильний вогонь артилерії не дав саперам позначити проходи в них і тому частина «Фердинандів» отримала пошкодження через підриви на мінах та дорогоцінний час було згаяно. Пізніше того ж дня заряди були відправлені в посадку де скупчилася ворожа піхота яка після підриву перестала чинити опір.

Сильна замінована місцевість та надмірна вага «Фердинандів» обмежували швидкість просування машин управління і дистанційно керованих зарядів, які занадто довго лишалися під вогнем противника і несли втрати, тому підрозділ не зміг повністю успішно виконати своє завдання. Крім того сильний вогонь артилерії швидко вибивав техніку, яку не можна було поповнити через брак резервів.

Незворотні втрати батальйону за 4 дні боїв склали 20 Bogward IV.

Не вразили цілі тільки 4 машини через ураження вогнем противника, дві з них згоріли, а дві вдалося повернути до строю.

Загалом, екіпажі лишилися задоволені машинами, але радіоуправління виявилося ефективним на дальності від 800 до 1000 метрів замість бажаних 2000 метрів і інколи машина втрачала зв’язок з оператором. Командир підрозділу попросив замінити танки stug 40 на «Тигри» (що буде зроблено пізніше) через їх кращу захищеність та вищий силует який дозволяв краще спостерігати за полем бою та своїми машинами.

Усі три роти були швидко знищені в ході важких боїв групи армій «Центр» протягом липня та серпня, а в кінці 1943 року. їх відправили в Німеччину. Четверта рота, батальйону – 311, яка не набула готовності до Курської битви, була направлена до групи армій «Південь» у серпні 1943 року і воювала на східному фронті до 18 травня 1944 року.