Блекаут. Владі потрібні план та чесна розмова з громадянами

Фраза «ми героїчно переживемо зиму» стала сприйматися скептично


Після чергової масованої ракетної атаки навіть найбільші скептики почали ставити собі запитання: «Що буде під час блекауту і що таке, власне, блекаут?». Владна комунікація про те, що ми «героїчно переживемо зиму», стала сприйматися скептично.

Що означає «героїчно»? «Переживемо» — де? Перелік запитань у людей накопичується, і серйозна розмова із суспільством назріла давно.

Замість цього в українських центрах прийняття рішень шукають чарівне вундерваффе. Придумують рішення, як захиститися, і розповідають про супер-ППО. Водночас усі розуміють: треба готувати людей до «найгіршого».

Адже коли ніхто не може пояснити, що таке «найгірше», фантазія громадян і союзників малює повністю апокаліптичні картини.

Треба визнати, що жовтневі та листопадові атаки виявились цинічним, але вивіреним і ефективним ударом у війні проти України. Методичне знищення енергетичних підстанцій закрило потужності генерації та налякало чимало людей.

Це при тому, що кілька хвиль ракетних атак на енергетику так і не змогли «повністю покласти» енергосистему. Так, у багатьох областях тимчасові відключення електроенергії, але вони навіть менші від тих, які були в 90-х. ППО та енергетики здійснили подвиг, який влада не спромоглася використати. А все через те, що боїться «повного блекауту».

Що таке «повний блекаут країни», наразі сказати чесно не може ніхто. Владні спікери продовжують жувати штамповані фрази, що «ми обов’язково переможемо» і що «не все так страшно, хоча знищено 40% енергетики».

Які 40% знищені? Після останньої атаки — все ще 40% чи, може, вже 60%? Що саме знищено? Стандартна стратегія комунікації перестала працювати, бо атаки і прильоти відбуваються не на фронті, а в сусідньому кварталі.

У кожного одне й те саме запитання: а чи готові ми до найгіршого сценарію?

Бравурні повідомлення про передачу генераторів теж не працюють. У більшості людей уже закралася підозра, що навіть кілька тисяч генераторів не допоможуть передати енергію від атомних станцій до водоканалу їхнього міста — потрібна мережа, яку росіяни розбивають. Підрахунки викинутих росіянами грошей теж нерелевантні: дрони вартістю в десятки тисяч доларів летять в обладнання, яке коштує десятки мільйонів і виготовляється штучно, за ним країни стоять у черзі по кілька років.

Єдине, що розуміють наразі недурні громадяни, що плану на випадок «найгіршого» немає ні в кого. Про це яскраво свідчить істерика київської влади, яка проговорилася про плани евакуації всієї столиці, а потім терміново повідомляла, що не те мала на увазі. Такі заявки в поєднанні з традиційною для Міненерго забороною показувати будь-що і будь-коли, чітко вказують недурним громадянам: влада не знає, що робити.

Іноземні партнери, без яких зими не пройти, також висловлюють глибоке збентеження. До Києва вже приїжджали високопоставлені гінці з Єврокомісії та США: запитати, як готуються до ракетної зими в уряді. Вони побачили бадьорого президента і похмурих керівників галузі, які бурмотіли про потребу у сотнях тисяч генераторів, які використовуватимуться невідомо як і невідомо де. Чим сильно нагадали Подоляка і Арестовича весняного періоду, які просили сотні ракетних установок і тисячі літаків.

Ступор перед потенційним блекаутом схожий на ступор зайчика перед фарами автомобіля мисливців — непереконлива стратегія проходження найскладнішої в історії зими.

Хоча, здавалося б, чітко зрозуміло, що робити.

Чітко зрозуміла стратегія росіян. Обстріли мають на меті змусити США, ЄС та Україну до переговорів, так само росіяни влаштовували Іловайськ перед першим «Мінськом» і Дебальцеве — перед другим. Судячи з публічних статей «експертів» та непублічних витоків, ця стратегія працює — Зеленського підштовхують до перемовин, які потрібні Росії.

Чітко зрозумілою має бути наша стратегія. Мало сказати «все буде добре», потрібно пояснити: що буде добре, а що — не дуже. І як проходити найгірший сценарій. Захистити м’які частини тіла можна лише тоді, коли голову вийнято з піску.

Який-небудь із десятка існуючих енергетичних і безпекових штабів має пояснити: що таке блекаут? Скільки він триватиме? День? Тиждень? Місяць? На скільки часу люди мають готуватися жити без електроенергії? Якщо буде найгірший варіант — удари по всьому, скільки часу знадобиться на відновлення?

Відкрию вам страшний секрет, який розуміє кожен енергетик: блекаут це не апокаліпсис із кіно. Система може вийти з ладу, але почне відновлюватися одразу ж — неушкоджені потужності та мережі потроху почнуть заживлювати споживачів.

Це найскладніша частина проблеми: якщо електроенергії буде небагато, хто отримає її першою? Районна прокуратура чи лікарня? Водоканал чи район із родичами мера? Навіть найстрашніші прогнози кращі, ніж мовчанка. Вони дадуть можливість зорієнтуватися і почати, нарешті, планувати.

Мери припинять паніку і почнуть готувати протоколи, від ступору перейдуть до пошуку резервного живлення для найбільш критичних сервісів. Коли зрозуміють потреби, зможуть, наприклад, забезпечити спеціальними генераторами не офіси та ЦНАПи, а водоканали і пожежні частини.

Бізнеси, відповідальні за критичну інфраструктуру, також прокинуться. Оцінять, скільки вишок мобільного зв’язку зможуть працювати автономно і протягом якого часу. Підготують те, що можуть.

Тоді в Україні станеться диво: влада попередить, чого саме чекати, а бізнес і місцева влада підготуються — визначать черговість підключення після блекауту, підготують комунальників, зрозуміють (нарешті!), на який час мають бути розраховані пункти обігріву.

Інформація для дива є, просто вона розкидана по різних структурах, підприємствах і компаніях. Зібрати всіх разом, покласти на стіл реалістичний план — складний професійний виклик. Але якщо це вдасться, то всі нарешті отримають відповіді, яких чекають.

В України з’явиться план, в який люди повірять. І, нарешті, зрозуміють, скільки часу потрібно буде потерпіти.

Наші союзники також вийдуть зі стану бентеги і швидко прокалькулюють: допомогти Україні забезпечити все необхідне для плану дешевше, ніж приймати ще кілька мільйонів біженців з України, якими їх лякає кожен російський дипломат, агент і навіть деякі католицькі священники.

Професійний і вивірений план стане чудовим вундерваффе, яке зможе зміцнити підтримку союзників. Допомагати цивільним з політичного погляду значно простіше, ніж постачати зброю. Дипломати отримають чудовий меседж — ваші гроші врятують цивільне населення (яке не приїде до вас). Знайдуться не лише гроші, а й місця в черзі за дорогим обладнанням, яке не можна просто взяти і привезти (як не можна було взяти і привести HIMARS).

Все, що для цього треба, — план дій і координація. Речі, яких росіяни від нас точно не чекають.


Джерело

Опублікував: Андрій Савчук
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Мобілізований росіянин в середньому живе одну атаку - експерт Центру оборонних стратегій

понеділок, 28 листопад 2022, 21:00

Російська армія здатна здобувати якісь мінімальні "перемоги" лише за рахунок закидування фронту "гарматним м’ясом". Через значні втрати професійний рівень підрозділів окупантів значно впав. Про це заявив експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк...

Путін спіймав облизня: Китай постачає російській армії зовсім не те, що їй потрібно (відео)

понеділок, 28 листопад 2022, 20:14

Росія від початку повномасштабного вторгнення дуже розраховувала на підтримку Китаю. Однак Пекін розчарував лідера країни-терористки Володимира Путіна – Піднебесна не надає тієї допомоги, на яку він розраховував. Китай постачає Росії військову форму та...