Чому у стародавньому Римі чоловіки бенкетували лежачи

Уявіть собі, в стародавньому Римі сидіти за званим частуванням — це доля жінки, або убогого клієнта та артиста, якого щедрий господар за вдалий виступ покликав приєднатись до столу. А справжній патрицій їсть лежачи, розслаблено, ніде не поспішаючи, нагадують Патріоти України.

Це був справжній соціальний маркер. Лежачи на лівому боці, спираючись на лікоть, римляни демонстрували свій статус — подібно до сучасного фото з бізнес-лаунжу, де ви в напівлежачому кріслі потягуєте коктейль, поки решта стоїть у черзі.

Сидіти за столом для знаті було виключенням — під час військових походів, коли командири демонстрували солдатську скромність на втіху своїм легіонерам, а гордому Римі - це доля бідняка або раба, який перехопив фастфуд у термополії і біжить по справах

Довгий час лежати мали лише чоловіки, а жінки (навіть дружини багатіїв) мусили сидіти поруч. Пізніше, коли римлянки зрозуміли, що на кушетці влазить більше десерту, а їх чоловіки не так вже сильно чеплялись за свої патернальні привілеї і шановані матрони перейшли на лівий бік.

Чому саме лівий? Шлунок — не симетричний. Ліва сторона дозволяє їжі спокійно осідати на дні, а шлунковий сік не хлюпає вгору, як при печії. На правому боці — hello, кислотний рефлюкс! Римляни не робили гастроскопію, але методом проб, помилок і тисяч літрів вина дізналися: лівий бік — безпечний для стейка і келиха вина.

Їдальня називалася трикліній, меблі — лектус. Три широкі кушетки у формі літери «П», по три людини на кожній — ідеальна тусовка з 9 гостей. Більше — тісно, менше — нудно. Їжа, вино, плітки про імператора — все змішано, бо римляни не чекали п’яні, щоб їсти, як греки.

І ще крутіше: лежачи вони навіть писали книги та закони. М’язи розслаблені — мозок працює краще. Тож спробуйте зараз спертися на лікоть і написати пост іншою рукою — і зрозумієте, як це виглядало: патрон лежить і диктує геніальні думки, а раб-секретар строчить на стільці, несучи всю тяжкість «офісної роботи».