Чи міг Пригожин "взяти Москву": Якими силами "вагнерівці" рухались на столицю і скільки військ необхідно для контролю 12-мільйонного мегаполіса

Те що "марш на Москву" який проводив Пригожин під час свого заколоту навряд чи міг бути реалізований говорять ті сили, які він туди направив.

Попри те, що ватажок "вагнерівців" повідомив про наявність 25-тисячного війська, що фактично дорівнює двом мотострілецьким дивізіям, реальні сили, які брали участь у заколоті були значно менші. Зокрема вся техніка, яка потрапила на фото та відео у Ростові-на-Дону - це декілька танків, БТРів та бронеавтомобілів, що більше нагадує ротну тактичну групу.

На відео з пересуванням техніки до Москви дуже часто зафіксовано декілька десятків одиниць техніки, переважна більшість якої - вантажівки. Також треба розуміти, що таке марш у колонні загалом. Бо під час такого руху по дорогах, колонна штатного механізованого батальйону на марші розтягується на 5 км при дистанції між машинами 25-50 метрів. А "вагнерівці" рухались з дотриманням значної дистанції між машинами, для того, щоб уникнути скупчення та не перетворитись на зручну ціль для авіації.

Якби на Москву рухалась би навіть половина заявлених Пригожиним у наявності сил, тобто умовна дивізія, вона б розтягнулась на марші на 150-200 км. А при збільшенні штатної відстані між машинами, то коли б перша машина в'їжджала до Московської області, остання - лише б виїжджала з Воронежа. За дужками залишаємо такі важливі речі, як забезпечення паливом, тривалість добових переходів своїм ходом, забезпечення привалів тощо.

Чи було щось подібне під час заколоту Пригожина - точно ні. З огляду на все, в абсолютно можливому максимумі, на столицю РФ рухалось сили десь двох батальйонів, скоріше, взагалі декілька ротних тактичних груп. Чи достатньо це для взяття під контроль такого міста, як Москва?

Доволі правильною відповіддю буде звернутися до доволі численних історій боротьби за владу у Росії, коли до Москви входили військові підрозділи. Найдавніший випадок в історіографії - 1953 рік й арешт голови НКВС Лаврентія Берії 26 червня. Тоді з метою контролю над містом Жуков ввів у столицю РФ підрозділи двох "придворних" дивізій - Кантемирівської та Таманської. Це було необхідно на випадок, якщо Берія збереже контроль над своїм апаратом та почнуться бої з підрозділами НКВС, для чого у Жукова напоготові наче навіть була бомбардувальна авіадивізія.

Під час "ГКЧП" у 1991 році до Москви було введено 4 тисячі військових, 279 БМП, 148 БТРів та 362 танків з лояльних підрозділів, знову - Таманської, Кантемирівської дивізій, а також 106-ої повітряно-десантної дивізії та 27-ої мотострілецької бригади.

"Розстріл Білого дому" у 1993 році потребував входження підрозділів тих самих двох "придворних дивізій" та 119 парашутно-десантного полку. Скільки тоді було залучено лише військ, без урахування інших силових структур, невідомо. А у двох останніх випадках, мова йшла про необхідність лише придушити заколотників, а не реалізувати захоплення влади, але навіть у цій ситуації мова йшла про значні сили. Й реально розраховувати на те, що силами навіть декількох БТГр можливо захопити владу у столиці РФ, населення якої складає 12 млн осіб, де кількість установ, які необхідно взяти під контроль вимірюється десятками - вкрай оптимістично. Єдиний можливий сценарій успіху - це якраз вакуум влади, коли б Путін був вже мертвий, а вся система управління була заблокована іншими учасниками заколоту із середини.

Але цього не сталось. Й те, що Пригожин не сподівався на успіх цього "маршу до Москви" прямо говорить те, що він залишився у Ростові-на-Дону.