Чи стане битва за Крим вирішальною у війні і за який регіон України Путін чіплятиметься до останнього: аналіз розвитку подій, - Злий Одесит

Провал російських військ під час весняної наступальної кампанії та явне виснаження потенціалу РОВ на п'ятий рік війни, а також успішне введення як логістичного локдауну в середній тиловій зоні на тимчасово окупованих територіях (особливо на півдні) і масштабування ударів по самій Росії змусило багатьох експертів знову заговорити про перспективи визволення південних областей та безпосередньо півострова Крим.

Лунають різного ступеня сміливості заяви і прогнози. Хтось пророкує висадку десанту на півострові, а хтось відкрито говорить, що битва за півострів стане вирішальною у війні.

Але наскільки такі прогнози можуть відповідати дійсності, чи доречно про них говорити зараз і коли буде знищено Керченський міст – намагатимемося розібратися у цьому вже сьогодні.

Кощієва голка

Чи може програна битва за Крим змусити Росію капітулювати і наскільки складно буде звільнити півострів? Відповідь на це запитання одночасно може як розчарувати, так і надихнути досить велику частину аудиторії. Адже за доступністю звільнення Крим йде вже за Херсонською та Запорізькою областями – якщо слідувати не емоційним заявам, а елементарній військовій науці. Своєю чергою, найскладнішими та найпроблемнішими у цьому питанні є Луганська і особливо Донецька області.

Зараз ми можемо бачити, як Сили оборони України перерізають російську логістику в середній тиловій зоні на півдні – на лівобережній Херсонщині та південній частині Запорізької області. Під удар українських дронів уже потрапляють не тільки ділянки траси М-14 (Маріуполь-Бердянськ-Мелітополь-Джанкой) і Н-08 (Маріуполь-Оріхів), Н-30 (Бердянськ-Токмак), а й Р-57 (Гола Пристань-Скадовськ), М-17 (Олешки-Армянськ), Р-47 (Каховка-Новоолексіївка), а й низка рокадних доріг.

По суті, російську логістику на півдні України (шляхом її притискання до узбережжя Чорного та Азовського морів, що виключає будь-який маневр), можуть просто вбити. А мертва логістика – це відсутність можливості не тільки наступати, а й оборонятися. І якщо російським окупаційним військам не вдасться адаптуватися до обстановки, що складається, то обвал оборони всього півдня у ворога лише питання часу – як і вихід СОУ до адміністративних кордонів Криму.

І ось тут найголовніше. Операція зі звільнення Криму набуде значно прискореного і очевидного характеру тільки тоді, коли українські війська стоятимуть біля адміністративного кордону півострова. Іншими словами – після звільнення Херсонської та Запорізької областей, але ніяк не до цього.

Версію з десантом я навіть розглядати не беруся, якщо тільки мова не йде про ситуативні диверсійно-розвідувальні операції, які, до речі, і раніше мали місце бути. Але ні про яку масштабну десантну операцію з метою звільнення півострова не йдеться. З урахуванням потенційних втрат ще до початку операції і того, про що ми говорили вище про самі ж РОВ – складнощі забезпечення десантної групи на півострові в режимі активних бойових зіткнень.

Своєю чергою, у випадку реалізації сценарію зі звільненими Запорізькою та Херсонською областями Крим опиняється в ізоляції. Українські війська контролюють Чорне море, встановлюють контроль над Азовським – сполучення шляхом поромів і ВДК, а також інші морські варіанти відразу ж перерізають.

Протяжність півострова з півночі на південь близько 200 км, що дозволяє встановити повний контроль як малого, так і середнього неба над Кримом і розгорнути методичне, цілодобове полювання на окупантів.

І ось тут постає питання Керченського (Кримського) мосту.

Сьогодні, коли сухопутний коридор до Криму тільки почав страждати від ударів українських дронів (а це ще навіть не пікові можливості СОУ з чинення такого тиску), російські пропагандисти відверто визнають, що міст не забезпечує того вантажопотоку, який потрібен для півострова і здійснювався через М-14.

І, здавалося б, завдавши удару по Керченському мосту, ми остаточно відріжемо Крим від постачання і прискоримо процес його звільнення. Але це тільки на перший погляд. Адже знищення мосту призведе до того, що вантажі, які призначалися для Криму, будуть перерозподілятися на інші напрямки і з більшою ймовірністю доставлятися на інші локації – у ті ж Донецьку і Луганську області. Своєю чергою, функціонуючий Керченський міст, що розташований від Бердянська, Кирилівки або Приморського за 150 км, може перетворитися для РОВ на дорогу в пекло.

Єдиний маршрут з Росії до Криму і назад дозволить виснажувати ті незначні ресурси, які будуть ним відправлятися – так само, як зараз півострів перетворився на зону виснаження російської ППО. А тому ідея знищення Керченського мосту (до звільнення Криму), з урахуванням того, що ми можемо його взяти під повний вогневий контроль і перетворити на дорогу в пекло – це куди менш перспективно.

Але чи стане при цьому звільнення або навіть ізоляція Криму Кощієвою голкою для Путіна? Я думаю, що ні.

Остання битва – Донецьк

Найскладніші поля битви – це Донецька і Луганська області. Причому Луганщина має більш спрощений сценарій визволення порівняно з украй укріпленою і логістично розвиненою Донеччиною.

Також важливу роль відіграватиме свобода маневру, пов'язаного з кордоном з РФ, і можливість адаптувати логістику з урахуванням саме цієї обставини.

У разі ж втечі РОВ з материкового півдня України та втрати Криму, Путін робитиме останню ставку саме на Донецьку та Луганську області, перетворюючи так звані "ДНР" і "ЛНР" на останні оплоти духовності, скріпності, стійкості та інші ефемерні наративи режиму.

Найяскравіший історичний приклад – це Друга світова війна. Коли всім було очевидно, що Берлін не вистоїть і впаде, Гітлер не капітулював і не здавався. Причому така манера поведінки властива багатьом диктаторам і воєначальникам, главам держав, змовникам та іншим, хто програє війни. Чому Путін має від них кардинально відрізнятися і визнати поразку після втрати Криму?

Ні, він чіплятиметься до останнього за збереження своєї присутності в Україні у вигляді окупованої території.

Тому останньою й найважчою битвою за кордони 1991 року буде саме Донецька область.

Висновки

Я не бачу підстав вважати, що війна завершиться після того, як буде звільнено Крим. На мій погляд, звільнення півострова хоча й можливе в "другу чергу", після Херсонської та Запорізької областей, але пройде в значно спрощеному режимі, ніж бойові дії за Донецьку і Луганську області.

Щодо Керченського мосту я також не бачу необхідності розносити його саме зараз на атоми, якщо в майбутньому його можна перетворити на засіб регулярного виснаження противника. Перетворення мосту на майбутню дорогу смерті куди більш перспективне рішення, ніж на руїни. На руїни завжди встигнемо, а ось як інструмент виснаження потрібно використовувати, поки є така можливість.

Саме виснаження і знесилення допоможуть нам звільнити наші території, хоч і не так швидко, як багатьом того хотілося б, але гарантовано. І сьогодні це навіть очевидніше, ніж у 2022 році.

Джерело