Чи стане Тігіпко прем'єр-міністром? - політолог Фесенко

"Переговори та співбесіди з пошуку людей для зміцнення уряду справді ведуться. Спочатку йшлося лише про першого віце-прем'єра, відповідального за економіку. Та зараз, після останніх рейтингів уряду, схоже, Зеленський почав думати не стільки про зміцнення, скільки про нового прем'єра. Досвідченого і такого, якому сам довіряє. Чи замінить Тігіпко Гончарука на посаді прем'єр-міністра? Ймовірність досить висока, але чи погодиться на повернення в політику і державну владу сам Тігіпко. У всякому разі ще недавно таким бажанням він не горів", - пише політолог Володимир Фесенко у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"У Тігіпка не дуже хороші спогади про повернення у політику, що тривало з 2010-го по 2014 рік. І він розуміє нинішню складну ситуацію та існуючі для нього ризики — в бізнесі простіше, та й вигідніше. Якщо ж Зеленський його переконає, то шанси на посаду досить високі. А далі вже питання суто технічні та процедурні - коли саме це зробити? Бо поки не завершено розгляд земельної реформи, тобто законопроекту про ринок землі, Верховна Рада в принципі не може розглядати інші питання — ні законодавчі, ні кадрові. Треба чекати місяць або півтора. Проте є варіант з позачерговою сесію чи засіданням. Тому якщо депутати за це проголосують, буде згода Тігіпка, і сам Гончарук погодиться (ну а Зеленський попросить) — тоді матимемо нового прем'єра.

Такий сценарій розглядався ще певний час тому, і зараз Зеленський тим паче хоче повернути довіру до уряду. Якщо оновлений уряд, на чолі з Тігіпком, працюватиме краще, то президенту це вдасться. Тим, хто не довіряє, нагадаю: Тігіпко не був людиною Януковича. Його запросили туди, а з вчорашнього дня, до того ж, набуло чинності рішення Європейського суду з прав людини, що фактично скасовує рішення про люстрацію. Для тих, хто критично сприймає усе, пов’язане з Януковичем — це стане певним мінусом. Але такі люди, як правило, не голосували за Зеленського. Тобто у всякому разі в прихильників президента це призначення великого негативу не викличе.

Не думаю, що Тігіпко стане грати проти Зеленського — він не Аваков. Потенційно все можливо, та, по-перше, не той вік, а по-друге — купа ризиків. Нинішній стан української економіки складний, Тігіпко дуже добре це розуміє. Для нього це шанс повернутись у велику політику та продемонструвати свої навики. Безумовно, якщо все складеться добре з економікою, і жити всім стане краще, то він стане конкурентом для Зеленського.

Та не думаю, що події розвиватимуться так швидко і позитивно — все буде набагато більш суперечливо. Маю на увазі, що стан і світової економіки, і особливо нашої не такий, аби очікувати швидких і великих змін. Утримати економічну стабільність, забезпечити надходження до бюджету — це нині для нас завдання мінімум, аби не стало гірше. І по-друге — треба більш виважено та системно підходити до економічної політики та пошуку чинників зростання. Бо легко сказати «за 5 років зростемо на 40%», та як це зробити? За рахунок чого? Тут ідеться не про «реванш» чи щось подібне, як хтось зараз скаже. Насправді Зеленський, як і більшість наших громадян, переживає кризу міфів про молодих і нових. Він, як і більшість громадян, вважав — ось прийдуть нові, вони інші, а отже зможуть керувати інакше. Та вийшло не так як гадалось. І тому зараз він хитнувся в інший бік, і хоче зробити ставку на досвідчених. Думаю, це буде поєднання молодих і досвідчених. Ось за рахунок балансу досвіду, молодості та драйву Зеленський і хоче зараз збалансувати економічну ситуацію і так, можливо, вийти на більш активний, сталий розвиток.

А які конкретні зауваження до Тігіпка? Почніть задавати конкретні питання, і ви зрозумієте, що на нього нічого немає. Крім того, що він працював на Азарова. Та я нагадаю: тоді він займався пенсійною реформою. Причому системно, з урахуванням міжнародного досвіду, і за тою моделлю, що підтримувались нашими західними партнерами. Йому, до речі, навмисне доручили таку непопулярну реформу — інша річ, що вона не була реалізована. Проте він продемонстрував готовність займатись складними завданнями. А коли ж Тігіпко працював керівником Нацбанку, ми мали найкращу фінансову ситуацію — і з курсом, і з боргами. Боргів було набагато менше, вони зменшувались, а валютні резерви збільшувались. Тоді ми навіть закрили більшість боргів із 90-х. Тож у Тігіпка достатньо позитивної історії, а негатив пов’язаний лише з тим, що він працював за Януковича.

Хіба є певний дисонанс: Зеленський же закликав до революції нових проти старих. Утім, для його виборців це не стане серйозною проблемою, адже в них в голові відбуваються ті ж процеси, що і в самого Зеленського. У фракції теж можуть бути критичні голоси, і піде критика з боку різних політичних фракцій, та якщо Зеленський скаже підтримувати, то мінімум 200 депутатів зі «Слуги народу» його таки підтримають.

Ні, Тігіпка не можна назвати проросійським. Загадайте 2014 рік і порівняйте його позицію з позицією Бойка та інших. Я вже не кажу про Медведчука. На виборах 2014-го, коли він балотувався і в президенти, і йшов із «Сильною Україною» на парламентські, він займав більш помірковану позицію, ніж його колишні колеги з «Партії регіонів». Тому це, власне, і не спрацювало: Тігіпко був «посередині» й провалився у ту прірву, що виникла між майданними партіями та Оппоблоком, який був проти Майдану. Тож його виборці й проголосували за Оппоблок, а не «Сильну Україну». У 2010-му він був конкурентом Януковичу та Тимошенко, але тоді був на це попит — хоча і не переважний. У 2014-му, через сильну поляризацію, це вже не спрацювало. Та і зараз у нього не було якихось проросійських заяв, наскільки я знаю: Тігіпко прагматичний. Думаю, його безумовним плюсом є досвід і репутація роботи у виконавчій владі. Крім того, його особисто знає Зеленський, і ставиться до нього позитивно.

Гончарук може врятувати своє становище до вересня — і це максимум. Він старається, але не дуже виходить, та і особистого бажання замало. Та і рейтинги впливають на ставлення до нього з боку президента. Наскільки я розумію, Зеленському й раніше радили скинути Гончарука як баласт, але він дав йому ще один шанс. Є кілька причин, чому його так негативно сприймають, і ось головні з них.

Передусім присутнє охолодження до всіх інститутів влади, до Зеленського теж, але передусім до уряду та парламенту. Та є і конкретні причини. По-перше, січневий скандал із завищеними зарплатами та преміями справив дуже негативне враження в абсолютної більшості українців. І тут ось такий парадокс. Це не корупційний уряд — у всякому разі, жодного звинувачення не було. Та якщо люди «в білу» хочуть отримувати зарплати та премії, які в кілька десятків разі вищі за мінімалку, то це викликає негативну реакцію. І потім, знову тарифна проблема. Що обіцяв Гончарук? Зменшити платіжки. А насправді сталося що? А нічого, десь вони навіть зросли. Ситуація не змінилась, платіжки високі, є скандали. Це наша традиційна проблема, і я ще торік писав, що з нею неминуче зіштовхнеться будь-який прем'єр.

Зрештою, просто є такі люди, яких приймають, а є такі, яких ні. Ось Гончарук не вписався. Можливо, він надто інтелігентний для наших виборців. Далися взнаки й інші скандали — ось як з коронавірусом. Та і ситуація з прослушкою хоч і не стала критичною, і не катастрофічно вплинула на громадськість, та на фоні спрацювала. Головне ж — соціально-економічне невдоволення населення, і тоді передусім критикують уряд і прем'єра.

Усе це свідчить про те, що нам треба творити нестандартну економічну політику. Те, що робили попередні уряди, в тому числі Гончарука, цілком влаштовує МВФ, але викликає категоричне несприйняття абсолютної більшості населення. Наші люди неготові до ліберальної політики, які проводили українські уряди — ось в чому біда. І це треба зрозуміти. Нам треба знайти баланс між необхідністю надалі впроваджувати структурні макроекономічні реформи з ліберальною складовою чи спрямованістю, і в той же час реагувати на настрої населення. Інакше проблема повторюватиметься, хто би не став прем'єр-міністром".