"Дурне поїхало в турне": Чим обернулись спроби "Ріббентропа Четвертого рейху" налаштувати європейців проти Кримської платформи, - журналіст

Спроба очільника російського МЗС зімітувати інформаційну протидію "Кримській платформі" у ЄС завершилася не надто вдало. Навіть держави, пов'язані з Росією достатньо тісними економічними зв'язками, наразі не продемонстрували навіть найменшого бажання "врахувати позицію Росії" у питанні стосовно Криму. Про це пише журналіс-міжнародник Тарас Паньо, зазначають Патріоти України.

Очільник російського МЗС останній місяць виступав у нехарактерній для себе ролі. Його було призначено одним із лідерів виборчого списку прокремлівської "Єдиної Росії", і він об'їжджав неозорі російські простори. Агітуючи за партію, рейтинг якої залишає бажати кращого, і розповідаючи тамбовським та ростовським робітникам про "складне міжнародне становище" та антиросійські підступи колективного Заходу.

Втім, цього тижня очільник російської дипломатії повернувся до звичної ролі і з понеділка вирушив у масштабне європейське турне — до Угорщини, Австрії та Італії. Офіційно задекларовані цілі подорожі — вельми розпливчасті. "Двосторонні стосунки... боротьба з пандемією коронавірусу... ситуація в Афганістані, Лівії та Сирії" — зазначено в цілях візиту.

При тому що будь-яка із трьох країн якось не дуже схожа на активного геополітичного гравця в регіоні Близького Сходу. Та й спільна "боротьба з коронавірусом" у Росії є тільки з Угорщиною, яка закупила партію "Спутника V" — хоча великого ажіотажу серед охочих колотися російською вакциною там не спостерігається. Іще один потужний інформпривід, який супроводжував візит Лаврова до Будапешту - необхідність підписання нового довгострокового договору на постачання газу російським "Газпромом". Втім, підписання чергової угоди після завершення попередньої — теж ніби не є справою такої важливості, яка б вимагала переговорів на рівні міністрів закордонних справ. Тим паче, що й договір наразі ще не підписано.

Натомість провівши сеанси спілкування з посадовцями в Угорщині та Австрії, Сергій Лавров неодмінно заводив розмову про Крим. Ну, або ж питання на цю тему задавали журналісти, яких очевидно цікавила реакція Росії стосовно Кримської платформи, яку в ці дні було сформовано.

Цілком логічним за такої ситуації виглядає припущення, що саме задля інформаційної протидії Кримській платформі і був спланований та проведений візит Лаврова до тих європейських країн, які, з відомою долею умовності, можна назвати зараз якщо й не союзниками Росії — то, принаймні, найменш жорсткими опонентами Москви.

Прес-конференції у цих європейськи державах, звісно, дали Лаврову можливість вкотре публічно, перед мікрофонами європейських ЗМІ, повторити всі свої думки про те, що Кримька платформа — це "шабаш націоналістів", "безглузда акція", і так далі. Додавши кілька речень критики на адресу очільника європейської дипломатії Жозепа Борреля та зовнішньої політики США.

Але тим геополітична вигода від візиту, схоже, практично й вичерпалася. Тому що навіть у максимально дружньому до Москви Будапешті, максимально несхвально налаштований до України очільник угорського МЗС Сійярто відповів на поставлене йому питання про саміт Кримської платформи коротко і просто. "Тут наша позиція однозначна: ми завжди підтримували суверенітет України, це ніколи не було під питанням", - заявив він.

Аналогічною була і ситуація в Австрії, де Лавров, відповідаючи на запитання про можливість візиту до окупованого Криму офіційною делегацією з Австрії, висловив переконання, що таке "бажання у Австрії є". На що його австрійський колега Александр Шелленберг заявив: "Не хочу тебе розчаровувати, Сергію, але зараз немає ні бажання, ні наміру направити делегацію в Крим". Російська "постправда" — доволі небезпечна штука, якщо приписувати якісь наміри людині, яка стоїть поряд і може сказати те, що думає. Танців із главою австрійської дипломатії, як то було у Путіна з Карін Кнайсль, Лавров організувати не зміг. Напевно і Шелленбергу після цього інциденту місце у раді директорів "Роснєфті", як то було із Кнайсль, не запропонують.

Тож за результатами візитів до Угорщини та Австрії можна чітко сказати, що російська спроба прозондувати єдність ЄС у питанні Криму показала Кремлю не надто втішний результат. І хотілось би сподіватися, що відвідини Італії пройдуть в аналогічному ключі.