"Перше, що мене вразило, поки діставався від залізничного вокзалу до центру Одеси, були прекрасні широкі бульвари та вулиці, обсаджені деревами, густі крони яких створювали тінистий полог. Все здавалося величним", - пише американський блогер Пітер Сантенелло на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:
Як не дивно, Чорне море не зовсім чорне. Люди, що живуть у цій частині світу, безумовно, знають про це, але у нас на Заході багато хто уявляє собі його таким, як у назві. Хоча насправді вода синя або бірюзова.
Ще одна особливість Одеси — її всюдисущі коти. Коти на вулицях. Коти на карнизах. Коти на сходах. Тут культ котів. Серж, який любить носити светр, обмотуючи його навколо шиї, пояснив, що коти прийшли, щоб полювати на щурів, які потрапляли сюди з кораблів.
Він провів мене кількома мальовничим двориками з безліччю квартир. Білизняні мотузки перетинають ці двори вздовж і поперек, як гірлянди. Камерність і самітність підкреслюють, наскільки одесити цінували колись і, можливо, цінують досі спільність і згуртованість.
Ще Серж познайомив мене з деякими стравами неймовірної одеської кухні — морепродукти, часник, петрушка, чебрець і обвуглені овочі. Мені сподобалися ці овочі зі слідами решітки для грилю й ароматом диму. До того ж, всюди торгують вуличною їжею — від здорової їжі до ізраїльського стейкхауса, від лаундж-барів до грузинських кафе.
І розмаїття їжі в місті багато в чому відображає його багатокультурність. Поряд з українцями тут живуть євреї, азіати, індійці й вихідці з Близького Сходу. Частково іноземців приваблює дешева медична освіта, яку можна отримати в Одесі, а потім, закінчивши навчання, повернутися на батьківщину з дипломами лікарів.
Величезний культурний вплив на Одесу зробили середземноморські країни. Чимало розкішних місцевих будівель створені італійськими архітекторами. Відчувається, що колись місто було дуже важливим місцем. Це помітно у його плануванні та архітектурі.
Будинки прикрашають безліч дрібних хитромудрих деталей — статуї, вигадливі ворота і віконні ящики, повні квітів. Плющ і виноград піднімаються і обплітають стіни. За відчуттями дуже схоже на Середземномор’я, але з українськими особливостями.
Одеса сповнена фарб. Різнобарвні будови. Строкаті ринки. Навіть люди тут одягаються яскравіше, ніж в інших містах України. Яскраві відтінки синього, рожевого, помаранчевого прикрашають місто і його мешканців. Це жваве місце з домішками італійської експресивності й емоційності.
Зрештою найцікавіше для мене — життя міських вулиць. В Одесі воно тече значно повільніше, ніж у Києві. Це портове місто, і колись воно було дуже великим і багатонаціональним. Тому в місцевому повітрі вирує дух пригод. Серж називає Одесу«Диким Заходом Європи» і стверджує, що у людей тут «так багато свободи».
В Одесі дуже помітна соціальна нерівність, і є очевидний дисбаланс між розкішшю і занепадом. Зазвичай у таких ситуаціях виникає напружена кримінальна ситуація. Однак мене запевнили, що загалом місто безпечне.
І останній штрих — поєднання старого і нового. Повернуся до архітектури. Багато будинків розвалюються і потребують відновлення. Але водночас поряд виростають нові — дуже сучасні. Застарілість і лиск співіснують навіть в одній будівлі, коли, наприклад, верхній поверх вже руйнується, а на нижньому відкрито новісінький, прекрасно спроектований заклад.
Навіть вулиці демонструють цей контраст. Одні гладенькі, з хорошим покриттям. Інші розбиті й стирчать кришки люків. На дорогах і тротуарах крізь численні вибоїни проглядається галька, італійський лавовий камінь і черепашник, що збереглися під шарами асфальту або бетону.
Відверто кажучи, створюється враження, що найкращі дні міста залишилися позаду — можливо, у XIX столітті. Тож зараз він не на піку свого розвитку. Але також можна помітити, як звідусіль пробивається молода енергія. Здається, що відбувається свого роду ренесанс.
Одеса — особливе місце. Тут змішалися середземноморська і слов’янська культури. І це проглядається всюди, що і робить місто таким цікавим".
Поки живі окупанти на півночі Харківщини нажахані втратами своїх військ і сприймають поранення та евакуацію з полю бою як щасливий квиток, єдина можливість ще пожити, зазначають Патріоти України. Ось який матеріал з цього приводу знайшов та переказав Ю...
Православне свято 22 листопада за новим календарем (5 грудня за старим) - день пам'яті святителя Прокопія, який володів даром чудотворення і привів у християнську віру чимало людей (У народі - Прокоп'єв день, - Патріоти України). Українські віряни тако...