Емоційні аргументи серії "ми зливаємо Байдена, а він же..." безсенсові: він сам себе зливає, - Голобуцький

Вкрай помилкова і безпідставна позиція.

По-перше, ми нічого не винні Байдену: він зробив набагато менше, ніж міг і мав, які б не були на то причини. Тобто, безумовна підтримка всупереч власним інтересам і емоціям буде безпідставною.

По-друге, така позиція буде марною і непотрібною: на більшість проблем Байдена ми ніяк не можемо вплинути. Якщо хтось серйозно вважає, що надання нам допомоги якось залежить від наших кроків – то він геть не розуміється на ситуації в США. Це суто внутрішнє протистояння. Зовнішні чинники можуть тут виступати певними важелями чи аргументами, але і проблема, і її розв’язання лежать суто в площині внутрішньої політики і міжпартійних взаємин, виборчих традицій Америки.

По-третє, ми на ці граблі вже наступали: не просто передчасно визначали, хто з американських кандидатів для нас кращий, але й брались йому сприяти. Не враховуючи ймовірність його виграшу. Зараз на очах посилюються шанси Трампа. Вже й Ніккі Гейлі зняла свою кандидатуру. І от для чого Україні зараз демонструвати республіканцям незадовго до виборів, що ми тримаємось до останнього за Байдена, а Трамп для нас неприйнятний? В наших інтересах – бути рівнонаближеними до обох сил. Тим більше, що Україну підтримує десь однакова кількість конгресменів що з республіканців, що з демократів.

Отже, не існує «кращого» чи «гіршого», «прийнятного» чи «неприйнятного» для нас кандидата на виборах в іншій країні, на які ми не можемо і не маємо впливати. Є тільки наші інтереси, які ми маємо успішно відстоювати за кожного варіанту розвитку подій.

Емоційні аргументи серії «ми зливаємо Байдена, а він же...» безсенсові: він сам себе зливає. Людина ніяк не хоче зрозуміти, що головна претензія американських виборців – не міграційна політика, а те, на що він в принципі не може вплинути. Вік. Особливо це відвертає виборців, молодших від 50-х.

Байден не хоче розуміти, наскільки ультимативна ця претензія, тож йтиме до останнього і зі значною ймовірністю програє. Не тому, що гірший чи втратив повагу американців. Все визначає смішна насправді цифра в 4 роки. Бо так, Байдену 81. Але й Трампу 77. Але для значної частки американських виборців це принципово.

2. Тобто, «їхати щоб продемонструвати підтримку за будь-яку ціну» - не аргумент. Зате намір Білого дому демонстративно посадити поряд Зеленську, Навальну і Джилл Байден – ще й який аргумент на користь уникання подібного.

Як прямо написала WP, «Образ обох жінок, кожна з яких є символом опору російському президенту Володимиру Путіну, став би потужним тлом для виступу президента Байдена на спільному засіданні Конгресу». Підкреслюю – «обох».

Для нас це кардинально неприйнятна концепція, вкрай шкідлива і тактично, і стратегічно. Так, якраз російська сторона легко підхопила цей наратив: «спільний ворог в Навальної і України – Путін, ми маємо бути разом». От тільки і Навальний, і його вдова – фігури на порядки меншого масштабу, щоб їх ставити в одну ланку не з Зеленською – з Україною і нашими інтересами.

Та й теза про «спільного ворога» – брехня. Правдиво аж до моменту демонтажу РФ теза звучить так: «І Путін, і "опозиціонери", і вся Росія – однакові вороги України і загроза для нашого суверенітету».

Хоча я, звісно, розумію, наскільки це була би зручна композиція що для Трампа, що для Байдена, що загалом для західного істеблішменту: дві жінки, дві білявки, дві дружини політиків, нібито «зацікавлених в мирі і ворогів Путіна». Розмовляють однією мовою, прекрасно розуміють одна одну, мислять в одних категоріях...

Це перевело би ситуацію в набагато зручнішу, бо скеровану на компроміс, площину. Адже тоді вийшло би, що Росію і Україну «роз’єднує» тільки Путін.

Не імперська політика (схвалювана Навальним), не напад, підтримуваний 80% населення (і Навальним – його не влаштовувала тільки ціна для економіки РФ), не сотня тисяч смертей, пів мільйона поранених, вісім мільйонів біженців, не викрадені кількадесят тисяч дітей, тисячі катованих і страчених цивільних, не вбиті 528 українських малюків, не люто катовані полонені, не руйнування економіки на пару трильйонів, не окупація 1/5 території, не найбільше в світі мінування земель, не «вухо азовця в подарунок». А всього лише один старий гебіст.

Викреслити з рівняння цей «Х» - і все моментально зійдеться. Не треба буде шукати важкі й дорогі рішення задачі з демонтажу імперії – достатньо буде просто підняти архівні плани з «допомоги демократичній Росії».

Так що Зеленська вирішила абсолютно правильно. В неї «накладки графіку», в Навальної «втома». Навіть якби було одразу відомо, що Навальна не припхається, все одно поїздка Зеленської в якості «передвиборчого агітаційного атрибуту» (а так би воно й читалось американцями) була би нам невигідна з точки зору наших інтересів".