FPV-дрони змінили правила сучасної війни, але й завели її в глухий кут: що потрібно зробити Україні, щоб переломити ситуацію, - Злий Одесит

У 2022 році застосування fpv-дронів як засобу ураження ворожої техніки перетворило війну, повністю змінивши її концепцію, усталену впродовж десятиліть. У 2023-му і зовсім говорили про "революцію дронів". Але, як показав час, змінивши перебіг подій у моменті, вони надалі скоріше увергнули війну в стагнацію. Розібратися в причинах того, що сталося, – завдання цього матеріалу.

Від епохи ПТРК до "ривка" fpv-дронів

Для повного розуміння як це сталося, слід почати з перших днів повномасштабної війни.

Тоді, 24 лютого 2022 року, в Україну вторглося російське угруповання у 180 тисяч особового складу на тисячах одиниць броньованої техніки. У кількості, що значно перевищувала потенціал ЗСУ, до того ж підтримуване безперервним артилерійським вогнем у форматі вогняного валу. Усе це на той момент посилювалося потенціалом складів і центрів зберігання по всій Росії з технікою, що дісталася у спадок від СРСР і обчислювалася тисячами одиниць.

Головним завданням для Збройних сил України, що володіли меншим ударним потенціалом і запасом міцності по техніці, було зупинити це просування нанесенням нищівних втрат противнику у відповідній категорії. Завдання виконувалося за допомогою застосування комплексних заходів. І це дуже важливе поняття – "комплексні заходи", яке, на жаль, втратило згодом своє значення через fpv-дрони, але про це пізніше.

У протидії російській техніці застосовувалися як аналогічні засоби – для дуельних боїв, хоча це було вкрай рідкісним явищем, або із засідок, мінування, удари з повітря авіацією, артилерійські удари, застосування широкого спектра протитанкових засобів, таких як ПТРК "Стугна-П", Javelin, NLAW. Це був золотий час, коли ПТРК "Стугна-П", Javelin і NLAW панували в соціальних мережах на відео, що фіксували удари по російській бронетехніці. Чи не дивно, засіб вартістю до $50 тис. знищував техніку вартістю в пару-трійку мільйонів доларів!

Але епоха ПТРК дуже швидко закінчилася, хоча й подарувала нам своїх героїв, найрезультативніших стрільців в історії застосування цих засобів, про яких відомо не так багато. Наприклад, стрільця з позивним Boston – Героя України, який встановив абсолютний світовий рекорд за кількістю відстріляних одиниць танків і ББМ на одиницю часу, що не перевершено досі.

Проте набагато дешевший засіб ураження у вигляді fpv-дронів, середньою вартістю $500, став і справді вирішальним фактором на межі 2022 і 2023 років. А безпосередньо у 2023-му і зовсім набув настільки культового статусу, що всі просто забули про інші засоби ураження, а fpv-дронам стали приписувати буквально міфічні властивості і потенціал. Але чи виправдано це? Рухаємося далі.

Міфи і реальність

На самому початку повномасштабного вторгнення РОВ в Україну fpv-дрони виконували переважно функцію розвідників, але приблизно з весни вони перетворилися на ерзац-бомбардувальники, які скидали на російську броньовану техніку боєприпаси, що приводили її до недієздатного стану.

Деякий час по тому fpv-дрони змінилися і стали все частіше застосовуватися як засіб разового ураження одиниці техніки. Особливо результативно це було, коли уражалася техніка в русі, коли ускладнювався процес влучного скидання боєприпасу, та ще й з десантом.

Наприклад, на БТР-82А, в і на броні якого перебували російські штурмовики, полював fpv-дрон за 500 доларів. Причому він не тільки знищував саму техніку, яка в сотні разів дорожча, а й наносив сумісні і не сумісні з життям пошкодження його десанту. Здавалося б, що може бути краще?

Зрозуміло, всі захопилися цим тимчасовим проявом домінування над противником, настільки, що восени 2023 року почали вперше звучати заяви про те, що fpv-дрони – це сучасна артилерія. А коли Конгрес США не зміг надати допомогу Україні через дії Республіканської партії, то віра в цей дешевий засіб ураження зросла в десятки разів на тлі снарядного голоду, що виник на рубежі 2023-2024 років. Що і стало нашою найбільшою помилкою.

Адже саме тоді російські окупаційні війська не тільки не знижували темпів виробництва класичних засобів ураження, а й нарощували. Крім цього, шукали нових постачальників, наприклад КНДР, а також можливості зниження ефективності fpv-дронів.

Деякий час по тому це і сталося, але, на жаль, навіть коли зниження ефективності цих засобів ураження ставало критично неприйнятним, особливих змін стратегії в діях на пошук нових рішень в Україні не проявлялося. Це вводило в особливий ступор, оскільки натякало на стагнацію. Але відсутність еволюції та далекоглядності цілком могла бути пояснена іншими факторами, які скоріше можна було віднести не до дурості, а прояву корупційних елементів, особистої вигоди адептів культу fpv-дронів. Що загалом і призвело до того, що ми маємо сьогодні, але про це дещо пізніше.

"Fpv-дрон замінив артилерію"

Ця теза з'явилася у 2023 роціу і вкрай дисонувала в артилеристів. Пов'язано це було з тим, що середньостатистичний fpv-дрон не компенсував артилерійську артпідготовку будь-якої наступальної операції. І за ступенем самої ж підготовки і досягнення цілі займав до 10-15 хвилин як засіб ураження, тоді як для артилерійського пострілу достатньо було від десяти до десятків секунд – залежно від застосовуваної системи.

Крім того, мало хто з тих, хто порівнює fpv-дрон з артилерією, згадував таку забавну річ, як швидкість польоту. Скільки часу потрібно fpv-дрону за швидкості 50-150 км/год, щоб подолати 20 кілометрів, а скільки снаряду, наприклад, 155-мм, швидкість якого досягає 3 тис км/год? Я завжди дивувався, як можна було порівнювати настільки різні засоби ураження за функціоналом і характеристиками? Але продовжимо.

Вогневий вал fpv-дронами? Цікаво, як це буде реалізовано з урахуванням усього вищевикладеного?

Але річ у тім, що fpv-дрон стали називати заміною артилерії, зокрема й за економічними показниками. Мовляв, це набагато дешевший засіб ураження. І тут складно сперечатися, адже середня вартість базового fpv-дрона – $500. При тому, що середня вартість пострілу для мінометів 82-мм, що виробляються в Україні, становить приблизно 9 тис. грн, а у 120-мм – близько 20 тис. грн. Щоправда, це зумовлено відсутністю серійного виробництва і масових замовлень, які б скоротили вартість боєприпасів удвічі й більше.

Що ж до ствольної артилерії 155-мм, 152-ммі 122-мм, ось скільки вони коштують:

155-мм – вартість снарядів цього калібру спочатку становила близько $2 тис. Але останніми роками через підвищений попит і дефіцит порохів (зокрема, і зараз) вона може коливатися в діапазоні від $4 тис. до $8 тис. за одиницю – залежно від країни-виробника. В Україні було налагоджено виробництво цих боєприпасів, і при замовленні від мільйона їхня собівартість могла скласти близько $1 тис., але такого замовлення нашим виробникам не було оформлено, оскільки первинні партії виходять дорожчими, ніж у Європі. І це логічно, адже там серійне виробництво налагоджено, а у нас ні... Іншими словами, щоб наш боєприпас 155-мм став конкурентоспроможним, потрібне замовлення, а його як не було в потрібній кількості, так і немає. Тому 155-мм виходить дорожче за fpv-дрон;

152-мм – у Росії вартість виробництва одиниці пострілу цього калібру коштує менше ніж $1 тис. В Україні також було налагоджено виробництво цих боєприпасів, але достатнього замовлення через домінантний наратив переваги fpv-дронів досі як не було (для виведення його в стан собівартості близько $500), так і немає. Fpv-дрони зробили їх неактуальними і нецікавими. Мільйон дронів звучить куди пафосніше, ніж мільйон 152-мм пострілів;

122-мм – тут ситуація ще гірша, ніж з 155-мм і 152-мм. Вартість пострілу 122-мм становила до 2022 року в середньому до $900, але в міру подорожчання виробництва, дефіциту порохів та інших витрат вона почала сягати $2 тис. З урахуванням вартості на межі з 152-мм робить цей боєприпас менш популярним, але в міру наявності більшої кількості систем, що його застосовують, вимушеним для виробництва і застосування. Але вимушеність це не розуміння необхідності.

Як бачимо, якщо ми обговорюємо економічну компоненту, то fpv-дрон середньою вартістю $500 має набагато вигідніший вигляд як засіб ураження, ніж усі артилерійські засоби... Але. Але чи дійсно це так?

По-перше, жоден fpv-дрон не може компенсувати те, що називається артпідготовкою – як за темпом ведення вогню, так і за кількістю екіпажів. По суті, позиція з розрахунком операторів fpv-дронів – це близько чотирьох осіб. Зі свого боку, розрахунок одного знаряддя в артилерійській батареї – також у середньому чотири людини залежно від типу знаряддя. Одне знаряддя в артилерії здійснює в середньому 6 (максимум 9-12) пострілів за хвилину, тоді як один розрахунок fpv-дронів в кращому випадку (в кращому!!!) пуск одного засобу з ураженням противника – один раз на 10-15 хвилин.

По-друге, ми дуже часто з вами говоримо про те, що середня вартість fpv-дрона $500, хоча зараз дорожче, але хіба такий дрон це від самого початку засіб ураження з бойовою частиною? Ні. Для своєї бойової частини повинні звідкись взяти вибухову речовину. Цікаво, звідки? Це манна небесна? Ні. Це ВР, яку вилучають здебільшого з розпиляних боєприпасів або застосовують готові, такі як ПГ-7В/ВМ/ВС1 вартістю близько $700, що робить сумарну вартість одного fpv-дрона вже $1300! Або беруть вибухову речовину з артилерійських снарядів і протитанкових мін типу ТМ-62 тощо.

А тепер елементарна математика.

Середня маса ВР у такій бойовій частині для fpv-дрона становить 0,5 кг. Водночас маса амотола в 120-мм міні становить 1,5 кг, 122-му артилерійському снаряді – 3,6 кг, у 152-мм артилерійському снаряді – 5,8 кг.

Тобто з однієї 120-мм міни можна забезпечити 3 fpv-дрони вибуховою речовиною, зі 122-мм артилерійського снаряда – 7, а зі 152-мм артилерійського снаряда – близько 11.

По-третє, у 2022-му і навіть 2023 році РОВ і справді були не готові до такої зміни правил війни у вигляді fpv-дронів. Однак вони дуже швидко стали шукати засоби протидії, серед яких виявилося перетворення бронетехніки на справжні сараї – за допомогою нагромадження примітивних засобів пасивного захисту у вигляді решіток, металоконструкцій і гумовотканинних навісів, а нині ще й РЕБ.

Якщо говорити про пасивні засоби захисту, то перші танки-ангари, що з'явилися 2024 року, наших операторів fpv-дронів шокували – як це пробивати? Чудово пам'ятаю нотатки операторів fpv-дронів у соціальних мережах: що з ними робити? Хоча...

Хоча й так було зрозуміло як – за допомогою ПТРК, зупинкою протитанковими загородженнями, зокрема мінами ТМ-62 і артилерійським вогнем. Ось тільки якщо у 2023 році ми постійно чули про виробництво мільйона дронів, чомусь ніхто не говорив про виробництво мільйона протитанкових мін або мільйона снарядів. Про останні заговорили тількитоді, коли восени 2023 року Конгрес США в особі Республіканської партії заблокував допомогу Україні, внаслідок чого виник артилерійський голод.

На жаль, саме в цей час замість культивування комплексної протидії російській бронетехніці культивувалося саме значення fpv-дронів, які вже тоді починали втрачати його через застосування Росією своїх систем РЕБ. Але дивним чином цього ніхто намагався не помічати... Цікаво чому? Чому засобу протидії російській техніці (такому, як банальна ТМ-62 вартістю $100, а в разі масового виробництва і того менше) взагалі не приділяли уваги. Хоча на багатьох відео зі знищенням російської техніки fpv-дронами була та, що знерухомлена протитанковими засобами, а потім вже добита fpv-дроном! Причому не одним, але про це пізніше...

Міна або ПТРК техніку зупиняли, а fpv-дрон добивав. Але показували частіше не підрив на ТМ-62 або роботу ПТРК "Стугна-П", а саме удар fpv-дроном... Культивація тривала, але.

Але з 2024 року РОВ стали масово застосовувати не тільки нагромадження на техніку додаткового пасивного захисту, а й дійсно робочі версії РЕБ. На сьогодні російські окупанти активно застосовують такі засоби, як:

"Покров", комплекс для техніки і позицій з охопленням площі до 2-3 км;

"Волнорез", комплекс, що працює на частотах 390-510 МГц і 750-1050 МГц;

"Штора", система, що пригнічує відео дрона, працює на частотах 2.4/5.8 ГГц;

"Серп", система, що працює на частотах 400-1300 МГц при охопленні радіусу до 2 км;

"Зонт", комплекс із радіусом 500 м, виключно для прикриття позицій;

"Гроза", система, що працює на частотах 840-960 МГц тощо;

"Пироєд", комплекс, що застосовується для придушення дронів у радіусі до 1 км тощо.

Протягом 2024 р. сформувалася тенденція, внаслідок якої приблизно з 10 запущених по цілі дронів ураження досягалося приблизно 2-3 одиницями. При цьому якщо йшлося про броньовану техніку, то одного влучання було недостатньо.

Тобто для ураження одного ОБТ (танка) в середньому наразі застосовують близько 10 fpv-дронів для повного його знищення. Або сумарно близько $5 тис. як вартість самих дронів, так і вибухову речовину, вилучену або з трьох мін 120-мм (сумарно близько 60 тис. грн), або з півтора снарядів 122-мм (сумарно понад $1 500), або з одного 152-мм вартістю близько тих же $1500.

Але не забуваймо про те, що здебільшого добивання техніки відбувається за допомогою її зупинки протитанковими засобами або ще як мінімум плюс $100.

Ось такий розгорнутий виявився третій пункт, який має наштовхнути на думку багатьох фанатів fpv-дронів, наскільки це і справді ефективний засіб ураження у співвідношенні ТТХ і фінансових витрат, якщо він однаково залишається залежним від протитанкових загороджень і наповнення вибуховою речовиною, яку беруть з артилерійського БК.

Але, на жаль, надмірне і безграмотне звеличення fpv-дронів без інтеграції їх у класичні вогневі системи і штучне домінування значення призвело до того, що 2025 року ми занурилися в глибоку кризу на фронті, яку не відчувають виробники цих засобів, що зривають діамантові зірки, але яку на собі кривавою ношею відчуває лінія бойових зіткнень.

Криза fpv-дронів

У лютому 2025 року президент України Володимир Зеленський заявив, що за 2024-й рік Україна виробила 2,2 мільйона fpv-дронів, а у 2025-му буде ще більше. Адже ми можемо виробляти до 8 мільйонів, але не вистачає фінансування. Дуже цікава кількість була озвучена президентом – цікаво, чому саме вісім?

Також виникає логічне запитання: чому ж при зростанні виробництва і застосування Україною fpv-дронів у РОВ знижуються втрати, а кількість захоплених територій, порівняно з 2024 роком, зростає?

Президент України не професійний військовий і не аналітик, він користується тією інформацією, яку йому надають. Ось тільки інформація про домінування fpv-дронів уже давно не актуальна, проте вигідна тим, хто на цьому заробляє.

Ще у 2024 році я попереджав, що Росія у 2025 році воюватиме переважно людським ресурсом з мінімальним застосуванням техніки. РОВ будуть тиснути людською масою, застосовуючи свою основну перевагу – кількість. Відповідно, Сили оборони України мали б адаптуватися до нового формату бойових дій, орієнтуючись на протипіхотну оборону та виснаження категорії живої сили противника. Але цього не сталося.

Замість комплексного підходу, необхідного для підвищення показників втрат противника в живій силі, ми продовжуємо застосовувати ту саму тактику, яка застосовувалась тоді, коли на наші позиції рухались десятки одиниць російської техніки з сотнями десантників у та на броні, та які розмотувались роєм дронів. Один дрон – знищена одиниця бронетехніки і з десяток 200-х і 300-х окупантів.

Але це, як я вище згадав, вже стало втрачати свою актуальність ще у 2023 році! Тобто процес нашої стагнації і поступової деградації – це півтора року втраченого часу.

Чим зараз наступають/штурмують РОВ? Три-чотири мотоциклісти, на перехоплення яких вирушають fpv-дрони в пропорції – один дрон знищує одну ціль! Тобто не БТР-82А чи БМП-2 з десятком тіл на броні, а одного мотоцикліста. І це за умови, що дрон не буде пригнічений РЕБ, а в більшості випадків це так і відбувається. Тобто якщо раніше ми витрачали до 10 дронів на одну одиницю броньованої техніки, то зараз до 10 дронів на мотоцикліста чи електросамокатника?

А тепер повернімося до заяви президента про можливість виробляти до 8 мільйонів fpv-дронів. Звідки саме така установка виробничих потужностей? Складно сказати, але за умови того, що в зоні бойових дій перебуває близько 700 тисяч російських військ, а на кожного окупанта припаде до 10 fpv-дронів, то ось вам і приблизний розрахунок із запасом. Але не забуваємо, що для забезпечення такої кількості fpv-дронів все одно необхідна вибухова речовина, яку звідкись треба брати. Тобто 8 млн fpv-дронів це так чи інакше аналог 3 млн 122-мм або 1 млн 152-мм боєприпасів.

Ось тільки ефект від точного удару 152-мм, особливо з касетною бойовою частиною, що дуже важливо для нинішнього етапу війни, значно вищий, якщо порівнювати з ударом одного з десятка fpv-дрона, який прорвався до цілі через РЕБ.

Що це, якщо не деградація? Але для тих, хто виробляє fpv-дрони, це прибуток і зростаюча вигода. А для РОВ через брак вогневого потенціалу СОУ це можливість прориватися там, де за інших умов (наприклад, зведенні протипіхотних загороджень у вигляді нескінченних полів колючого дроту, мінування, застосування батальйонної ствольної та реактивної артилерії, особливо з касетними БЧ, вогневими точками кулеметного та протитанкового типу, захаращення по всіх дорогах надовби і т. д.) просто б вмирали тисячі на гектар.

На жаль, але надмірна увага до fpv-дронів призвела до того, що була втрачена увага до всіх інших засобів протидії ворогові (міни, артилерія, ПТРК тощо), що, зі свого боку, занурило весь фронт у тотальну стагнацію і кризу. Ось до чого призводить створення міфів, яких у сучасній, динамічній війні не може бути за визначенням, і будь-який домінантний засіб таким є тимчасово.

Час fpv-дронів став відходити ще у 2023 році, вимагаючи інтеграції їх в усі інші роди військ і компіляції відповідно до них – кожним окремо. Але, на жаль, цього як не сталося, так і не відбувається досі, що яскраво позначається на тому, як РОВ, знижуючи середньостатистичні показники втрат людського ресурсу, підвищують показники захоплених територій.

Криза поглиблюється, і якщо ми вчасно не почнемо виправлення допущених помилок, то 2025-й рік може стати (хоча, вже очевидно, що стане) гіршим, ніж 2023 і 2024 рр. за кількістю втрачених Україною територій, а 2026-й віщує бути у війні переломним не для нас, а для ворога.

Джерепо