Гарантії безпеки без парасольки США. Що від нас приховують, - волонтер Притула

"Звичайно, всім хочеться хороших новин, але після зустрічі у США я їх не бачу. Не тому, що не бачу прогресу в досягненні миру, а тому, що та інформація з перемовин, яка до нас доходить, не вселяє оптимізму. На кого вона розрахована?" - пише волонтер Сергій Притула на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"На початку цього року в Мюнхені, віцепрезидент США Джей Ді Венс дав чітко зрозуміти європейським партнерам, що роки, коли США гарантували Європі безпеку минули. І реалії такі, що захист Європи — це клопіт Європи.

Тепер Трамп каже, що, цитую «Європа буде відповідати за більшу частину гарантій безпеки (для України). Ми будемо допомагати». Тобто, Європа яка без американської «парасольки» не може захистити себе, буде захищати нас? Це сміховинно. Це що завгодно, але не безпекові гарантії.

А цинічна фраза-знущання, що «Росія буде допомагати відбудовувати Україну. Путін хоче бачити Україну успішною»! Все що він хоче — це бачити Україну суб'єктом в складі РФ. Тоді — вірю.

Навіть якщо Україна і піде на поступки, особливо територіальні і погодиться (в чому я сумніваюся) відвести війська з Донеччини, як того просить Росія, то ворог просто висуне нові кровожерливі вимоги і продовжить далі трощити Україну. Чому?

Бо буквально цими днями Путін, сидячи у військовій формі на зустрічі зі своїми генералами, сказав: «судячи з темпів, які ми спостерігаємо на лінії бойового зіткнення, наша зацікавленість у виведенні українських військових формувань з територій, що займаються ними, поки що фактично зводиться до нуля».

Є питання?

Я пам’ятаю останні місяці напруги та емоційного виснаження перед початком повномасштабки. Зараз відчуваю щось подібне.

Бо немає конкретики. Місяці марних очікувань виснажують. Порожні сподівання усіх вимотують. Немає розуміння про що домовляться і на яких умовах. І що робити нам, українському суспільству? До чого готуватися? Які заходи вживати?

Бо Путін нам дуже чітко комунікує — війна буде далі. А з нашого боку що?

Розумію, що перемовини потребують інформаційної тиші, але замовчування всього не допомагає суспільству зрозуміти куди нам рухатись. І там де є інформаційний вакуум, він швидко заповнюється фейками, конспірологічними змовами, російськими наративами тощо.

А українське суспільство за останні, щонайменше, чотири роки довело, що заслуговує на те, аби з ним говорили як з дорослими. Люди розуміють, що можуть бути непрості рішення, але не зрозуміють, якщо їх просто поставлять перед фактом".